Повесть «Тарас Бульба» была написана в XIX веке и повторяла некоторые исторические события. В образе главного героя были представлены самые доблестные качества, присущие истинному казаку. По некоторым данным, изображая этого героя, Н. В. Гоголь использовал реальных казацких атаманов и факты из их жизни. Вся жизнь Тараса Бульбы связана с Запорожской Сечью и вольными казаками, для которых защита родины являлась главной целью. Они не представляли свою жизнь без отстаивания родной земли и православной веры. И главный герой пьесы – не исключение.
Сразу после возвращения сыновей из Киевской академии он решает приобщить их к такой казачьей жизни и сделать из них истинных казаков. По его мнению, одного столичного образования недостаточно для выживания в жизни. Нужна более действенная школа жизни и ее они найдут в Запорожье. Сам он бывалый казак и умелый воин в чине полковника. Его уважают и чтят товарищи за отвагу, преданность и силу воли. Его мечта увидеть те же качества в своих сыновьях. Он хочет всем товарищам показать, каких удалых сыновей он вырастил. Его откровенно радует, когда старший сын Остап на его насмешки по поводу их столичного вида бросается в бой. Для него это показатель смелости, горячности и умения постоять за себя.
У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам'ятаю про неї і повертаюся туди.
Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п'янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів — такою запам'яталася моя вулиця.
Наш колишній триповерховий будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів.
Запам'ятався мені на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися маленькі одноповерхові будиночки в квітучих деревах і густих кущах.
Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам'ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.
Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м'якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний куточок у Херсоні — вулиця Соборна
замість Херсона поміняєш на своє місто