М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
denishr06
denishr06
02.06.2022 09:16 •  Литература

Про що книга Чарлі і шоколадна фабрика?

👇
Ответ:
VanessaQueen
VanessaQueen
02.06.2022

про чарли и шоколадную фабрику.

4,6(75 оценок)
Ответ:
КариM
КариM
02.06.2022

Головний герой — хлопчик Чарлі Бакет з бідної сім'ї, що живе в невеликій халупі разом із своїми батьками, двома дідусями і двома бабусями. Батька Чарлі звільняють з роботи, і сім'я виявляється у вкрай важкому становищі. У тому ж місті знаходиться шоколадна фабрика Віллі Вонки, на якій раніше працював дідусь Чарлі — Джо Бакет. Після того як конкуренти викрали шоколадні секрети магната, він звільнив всіх робітників.

З тих пір ніхто не бачив, щоб люди заходили на фабрику або виходили з неї. Тільки вантажівки, що розвозять шоколад, перетинають лінію воріт фабрики. Але одного разу з труб пішов дим. Значить, там хтось працював, але для всіх залишалося таємницею, що це були за робочі. В один цікавий день містер Вонка поклав 5 золотих квитків в стільки ж плиток шоколаду і оголосив, що ті діти, які знайдуть квитки, отримають можливість потрапити на фабрику. У світі починається справжній ажіотаж.

Перший квиток знаходить хлопчик Авґустус Ґлуп, який страждає повнотою, їсть шоколад в дуже великій кількості і живе в Дюссельдорфі. Другий квиток дістається Верука Солт — розпещеної доньки мультимільйонера з Бакінгемшир. Третій квиток дістається дуже цілеспрямованій і егоістичної дівчинці Віолеті Борегард з Атланти, а четвертий знаходить захоплений геймер Майк Тіві — вундеркінд з Денвера, який зміг вирахувати, яка саме плитка шоколаду буде з золотим квитком. П'ятий квиток, знайдений хлопчиком з Росії, виявляється фальшивим.

Чарлі отримує першу шоколадку в подарунок від батьків на день народження, а другу купує за власні кошти, отримані від свого дідуся. Але ні в одній з шоколадних плиток не виявляється квитка. На вулиці хлопчик знаходить купюру вартістю в 10 доларів і купує третю шоколадку, в якій і виявляється останній золотий квиток.

 

У вівторок, 1 лютого о 10 годині ранку Чарлі, його дідусь Джо, та ті, що знайшли перші чотири квитки і їх батьки приходять на фабрику. Перш за все для них показують лялькову виставу, а потім до них виходить сам містер Вонка. Спочатку він проводить своїх гостей в Шоколадний цех, де було їстівне абсолютно все, але попереджає їх не втрачати голову. Раптом Верука Солт помітила дивного чоловічка, потім з'явилися ще кілька таких же. Виявилося, що це і були ті самі таємничі робочі.

Це були умпа-лумпи, яких Віллі Вонка випадково знайшов, подорожуючи по Лумпаландіі — нікому не відомої країні джунглів і небезпечних хижаків — в пошуках екзотичних смаків для солодощів. Він запросив їх до себе на фабрику, дізнавшись, що вони живуть на деревах, харчуються тим, що не можна назвати як і смачним, так і огидним, люблять какао-боби і навіть поклоняються їм.

У процесі відвідування фабрики суперники Чарлі вибувають один за іншим: першим за свою жадібність поплатився Авґустус Ґлуп, який спробував випити шоколад з Шоколадній річки. В результаті він впав туди в той момент, коли в річку опустилася відвідна труба, засмоктало його разом з шоколадом і відправила Августа в Помадковий цех, де містер Вонка робить саму чудову полуничну помадку в шоколадній глазурі. Пізніше один з умпа-лумпа відвів туди пані Ґлуп.

У цеху Винаходів Віолетта Борегард вибула наступної, тому що вона спробувала жуйку-обід з трьох страв, хоча Віллі Вонка попереджав її не робити цього. Внаслідок цього виник побічний ефект: дівчинка роздулася і стала схожою на гігантську чорницю. Також Вонка попереджає, що якщо з Віолетти не вичавлять чорничний сік, то вона може вибухнути. Потім вибуває Верука — коли в Горіховому цеху вона вирішила взяти собі одну з білок, що там працювали, вони скинули її в сміттєпровід.

У Телешоколадному цеху вибув Майк Тіві, сильно зменшившись в розмірах, внаслідок чого його довелося відправити в цех "Тянутель тягучок". Там його повинні розтягнути в довжину, але при цьому Майк на все життя залишиться плоским, як паперовий лист.

В результаті з дітей залишився тільки Чарлі, тому що "бідність не порок". За це містер Вонка оголосив його переможцем, залишивши йому свою шоколадну фабрику в якості заповіту, причому висуває умову. Вона полягає в наступному: фабрика буде належати Чарлі, якщо він залишить свою сім'ю. Хлопчик навідріз відмовляється, а через деякий час знову зустрічається з магнатом.

Вони відправляються до батька останнього — Уілбур Вонка. Виявилося, що Уілбур був відомим в місті дантистом, вороже ставився до солодощів (оскільки від великої кількості солодкого псуються зуби), і Віллі жодного разу не їв цукерок до того моменту, як втік з дому. Весь цей час батько шукав його, збираючи все вирізки газет і копії нагород, де хоч мигцем згадувався його син. Віллі знову пропонує Чарлі стати своїм спадкоємцем, погодившись з колишнім умовою. Тепер будинок хлопчика знаходиться на території фабрики. Пан Бакет знову відновлений на посаді, а Віллі Вонка нарешті знайшов сім'ю.

Объяснение:

4,7(50 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:

Молчалин Алексей Степанович, живёт в доме Фамусова, является его секретарём. Фамилия его говорит сама за себя. Он предпочитает помалкивать и во всём всем угождать, для того чтобы добиться высшего чина.Очень удивляет его покорность и бессловность. Но Молчалин настолько вошёл в роль, что с совершенно серьёзным видом может заявить: "В мои лета не должно сметь своё суждение иметь."

Как сказала Софья о двух его талантах: "умеренность и аккуратность".

Молчалин - главный соперник Чацкого в борьбе за любовь Софьи. Но любовь его фальшива. Алексей Степанович любит её "по должности", на самом деле же он не против побегать за служанкой Лизой. За три года отстутствия Чацкого он многого достиг: стал секретарём "туза", получил чин ассесора, а также стал возлюбленным Софьи, что тоже играет немаловажную роль.

Молчалин - один из представителей фамусовской Москвы, его образ полностью соответствует чертам этого круга.

4,8(61 оценок)
Ответ:
egopka666
egopka666
02.06.2022
Вот то-то, все вы гордецы!
Спросили бы, как делали отцы?
Учились бы, на старших глядя:
Мы, например, или покойник дядя,
Максим Петрович: он не то на серебре,
На золоте едал; сто человек к услугам;
Весь в орденах; езжал-то вечно цугом;
Век при дворе, да при каком дворе!
Тогда не то, что ныне,
При государыне служил Екатерине.
А в те поры все важны! в сорок пуд...
Раскланяйся — тупеем не кивнут.
Вельможа в случае — тем паче,
Не как другой, и пил и ел иначе.
А дядя! что твой князь? что граф?
Сурьезный взгляд, надменный нрав.
Когда же надо подслужиться,
И он сгибался вперегиб:
На куртаге ему случилось обступиться;
Упал, да так, что чуть затылка не пришиб;
Старик заохал, голос хрипкий;
Был высочайшею улыбкой;
Изволили смеяться; как же он?
Привстал, оправился, хотел отдать поклон,
Упал вдруго́рядь — уж нарочно, —
А хохот пуще, он и в третий так же точно.
А? как по вашему? по нашему — смышлен.
Упал он больно, встал здорово.
Зато, бывало, в вист кто чаще приглашен?
Кто слышит при дворе приветливое слово?
Максим Петрович! Кто пред всеми знал почет?
Максим Петрович! Шутка!
В чины выводит кто и пенсии дает?
Максим Петрович! Да! Вы, нынешние, — ну-тка! (Действие 2,Явление 1) Вкус, батюшка, отменная манера;
На все свои законы есть:
Вот, например, у нас уж исстари ведется,
Что по отцу и сыну честь;
Будь плохинький, да если наберется
Душ тысячки две родовых —
Тот и жених.
Другой хоть прытче будь, надутый всяким
чванством,
Пускай себе разумником слыви,
А в се́мью не включат. На нас не подиви.
Ведь только здесь еще и дорожат дворянством.
Да это ли одно? возьмите вы хлеб-соль:
Кто хочет к нам изволь;
Дверь отперта для званных и незванных,
Особенно из иностранных;
Хоть честный человек, хоть нет,
Для нас равнехонько, про всех готов обед.
Возьмите вы от головы до пяток,
На всех московских есть особый отпечаток.
Извольте посмотреть на нашу молодежь,
На юношей — сынков и вну́чат,
Журим мы их, а если разберешь, —
В пятнадцать лет учителей научат!
А наши старички?? — Как их возьмет задор,
Засудят об делах, что слово — приговор, —
Ведь столбовые всё, в ус никого не дуют;
И об правительстве иной раз так толкуют,
Что если б кто подслушал их... беда!
Не то, чтоб новизны вводили, — никогда,
нас боже! Нет. А придерутся
К тому, к сему, а чаще ни к чему,
Поспорят, пошумят, и... разойдутся.
Прямые канцлеры в отставке — по уму!
Я вам скажу, знать время не приспело,
Но что без них не обойдется дело. —
А дамы? — сунься кто, попробуй, овладей;
Судьи́ всему, везде, над ними нет судей;
За картами когда восстанут общим бунтом,
Дай бог терпение, ведь сам я был женат.
Скомандовать велите перед фрунтом!
Присутствовать пошлите их в Сенат!
Ирина Власьевна! Лукерья Алексевна!
Татьяна Юрьевна! Пульхерия Андревна!
А дочек кто видал, всяк голову повесь,
Его величество король был прусский здесь;
Дивился не путем московским от девицам,
Их благонравью, а не лицам,
И точно, можно ли воспитаннее быть!
Умеют же себя принарядить
Тафтицей, бархатцем и дымкой,
Словечка в простоте не скажут, всё с ужимкой;
Французские романсы вам поют
И верхние выводят нотки,
К военным людям так и льнут,
А потому, что патриотки.
Решительно скажу: едва
Другая сыщется столица как Москва. (Действие 2, Явление 5).
4,7(13 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ