Дьячок Фома, сидя в кругу своих друзей, соглашается рассказать еще одну историю с условием, что она будет последняя. Далее он начинает рассуждать о том, что если дьявольская сила захочет обморочить человека, то «ей-богу, обморочит». Вслед за этим рассказчик вспоминает историю из своего детства, когда ему было лет одиннадцать, а может, и больше.
Как-то в начале весны отец его повез в Крым на продажу табака, бывший тогда в цене. Трехгодовалого брата взял с собой. Дома остались мать, Фома с братом Остапом, и дед. Дед засеял баштан (бахчу) и перешел с хутора жить в курень (шалаш) возле баштана, а детей взял с собой — распугивать сорок и воробьев. Ребятишки не только смотрели за дынями, арбузами и тыквами, но и кормились в огороде всем, что там росло. Приезжие частенько останавливались купить арбуз или дыню, а из окрестных деревень приносили на обмен кур, яиц, и индеек. Житье было хорошее.
А больше всего деду нравилось, что мимо каждый день проезжали возы чумаков — до пятидесяти в день. Иной раз случалась встреча со старыми друзьями.
Как-то ближе к вечеру подъехали к ним знакомые чумаки. Поздоровались, распрягли волов пастись, а сами раскурили трубки и сели с дедом возле куреня. За россказнями незаметно время пролетело. После полдника дед начал всех дынями потчевать.
Пока чумаки ели, дед стал подбивать Фому и Остапа станцевать казачка. Глядя на пляшущих внуков, дед не утерпел и тоже пошел «вывертывать ногами». Возле грядки с огурцами было гладкое место, на котором дед плясал. Дойдя до середины, он уже хотел «выметнуть» какую-то особенную штуку, только ноги отчего-то не поднимались. Дед разогнался, дошел до середины — не берет! Что хочешь делай! Ноги как деревянные стали. Дед принялся ругаться: «Вишь, дьявольское место! вишь, сатанинское наваждение! впутается же ирод, враг рода человеческого!»
Перед чумаками позориться деду никак не хотелось, он снова пустился в пляс. И опять, как только дошел до злополучного места, не вытанцовывается ему — и все тут!
Послал дед еще несколько ругательств в адрес сатаны. Слышит — сзади кто-то засмеялся. Оглянулся дед — ни баштана, ни чумаков нет, а есть только гладкое поле. Потом пригляделся: а место-то не совсем незнакомое. Вот и голубятня, что у попа в огороде, торчит за лесом, а вот и гумно волостного писаря. Месяца не было: вместо него сквозь тучу мелькало белое пятно.
Объяснение:
Навчальний посібник «Українська мова» укладено відповідно
до навчальної програми з української мови для вищих навчальних
закладів І-ІІ рівнів акредитації (схваленої комісією з української
мови Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства
освіти і науки України (витяг з протоколу № 3 від 18.06.2013 р.),
лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти
Міністерства освіти і науки України від 10.07.2013р. № 14.1/10-
2425 (автори програми Антонюк Т. М., Ковалевська Л. Б.,
Кабаненко А. М.).
Автори посібника прагнули домогтися, щоб вивчення мови
було спрямоване не стільки на запам’ятовування студентами
системи правил, скільки на розуміння закономірностей їх
функціонування та на формування комунікативних умінь і
навичок. А це, в свою чергу, має базуватися на принципах
взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку особистості,
демократизації і гуманізації навчання та особистісної орієнтації
навчання, що й даватиме можливість забезпечувати гармонійну
реалізацію основних загальноосвітніх функцій навчального
предмета, здійснювати співпрацю викладача й студента для
досягнення навчально-освітньої мети, створювати умови для
розвитку науково-інтелектуального та творчого потенціалу
кожного студента.
Вивчаючи дисципліну «Українська мова» за до запропонованого посібника, студенти матимуть можливість
практично удосконалити володіння мовними нормами, збагатити
словниковий запас, що сприятиме виробленню у майбутніх
фахівців комунікативних компетенцій та загальнолюдських
ціннісних орієнтирів.
Автори посібника висловлюють щиру вдячність рецензентам
за цінні поради, які дали змогу удосконалити його зміст та
структуру