ответ: Костив Людмила Васильевна1418
Учитель русского языка, литературы и начальных классов. Являюсь руководителем ШМО учителей гуманитарного цикла. Педагогический стаж- 35 лет.
Россия, Удмуртская респ., с. Кременчуг г. Тирасполь Молдова (ПМР)
Материал размещён в группе «Русский язык и литература в средних классах»
Объяснение:
Костив Людмила Васильевна1418
Учитель русского языка, литературы и начальных классов. Являюсь руководителем ШМО учителей гуманитарного цикла. Педагогический стаж- 35 лет.
Россия, Удмуртская респ., с. Кременчуг г. Тирасполь Молдова (ПМР)
Материал размещён в группе «Русский язык и литература в средних классах»
«Светлана» - произведение романтизма, т.к. это , а в XVIII – начале XIX в. – произведение повествовательного характера, описывающее таинственные или драматические события, что является характерной чертой романтизма. Это пассивный романтизм, т.к. Жуковский уводит читателя от общественной борьбы, чего в эти годы было немало, в мир мечтательности, обращается к старине, когда верили во все чудеса (в «Светлане» описываются гадания девушек). Жизнь Светланы тяжела, но Жуковский «смирил» ее с этим. Романтисты-пессимисты считали, что всегда придет свыше, если человек с доброй душой. Вот так и Светлана, добрая девушка, сидит и ждет своего милого. Возвращаемся к чудесам. Даже сам Жуковский в конце говорит:
Улыбнись, моя краса,
На мою ;
В ней большие чудеса,
Очень мало складу…
В несчастье – это всего лишь лживый сон, счастье – пробуждение.
Тем самым я доказала, что «Светлана» - произведение романтизма.
Объяснение:
22 серпня виповнилося б 97 років одному з найвизначніших письменників ХХ століття Рею Бредбері (22 серпня 1920 – 5 червня 2006). За своє довге життя Бредбері написав 11 романів, понад 400 фантастичних повістей та оповідань, 21 п’єсу, а також інші літературні твори, кіносценарії, вірші, статті.
«Коли мені було 19 років, я не міг вступити до коледжу: я був з бідної родини. Грошей у нас не було, тож я ходив до бібліотеки. Три дні на тиждень я читав книги. В 27 років замість університету я закінчив бібліотеку», - так він написав у своїй автобіографії.
Бредбері рано зрозумів, що хоче стати письменником – почав з того, що у 12 років не маючи достатньо грошей для придбання нових книг, написав продовження до «Великого воїна Марса» Берроуза. І до останніх днів кожного ранку сідав за рукопис, бо вірив, що кожний написаний твір продовжує йому життя. Останній роман автора із символічною назвою «Літо, прощавай» побачив світ у 2006 році.
Рей Бредбері мав унікальну пам’ять. Він стверджував, що пам’ятає події свого дуже раннього дитинства, коли він фактично був ще немовлям. Психологи стверджують, що такі ранішні спогади властиві людям з багатою фантазією і вони не є справжніми. Проте, хто зна…
З дитячими спогадами пов’язані і стосунки Рея з батьком. Начебто тут має місце дитяча образа. Мати дуже опікувалася маленьким Реєм, він був молодшим сином, о вона до цього вже втратила двох дітей. До шести років хлопчик пив молоко з пляшечки. Одного разу батько не витримав, відібрав в дитини пляшечку и жбурльнув об стіну, пляшечка розбилася. У своїх творах Бредбері часто робив посвяти або втілював образи своїх родичів у літературних персонажах. Він згадував усіх, крім батька. Лише після смерті батька Рей присвятив йому книгу «Ліки від меланхолії»: «Батькові з любов’ю, що прокинулася так пізно і навіть здивувала його сина».
А ще одного разу в дитинстві маленький Бредбері став свідком жахливої автокатастрофи, після чого дав собі обіцянку ніколи не сідати за кермо.
Коли Рей закінчував школу, в родини не було грошей на пристойний одяг, в Америці лютувала Велика депресія. Хлопцеві довелося йти на випускний в костюмі його дядечка. Справа в тому, що дядечко помер у вуличній стрілянині, й мамі довелося заштопувати дірки від куль на піджаку.
З дружиною Рей познайомився у книгарні ) Вони прожили разом 56 років, та виховали чотирьох доньок.
Объяснение: