ответ: Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене засмутило,бо дуже хотілося пограти у нову гру.
Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло?
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду.
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!
Надеюсь тебе понравилась моя сказка)
Объяснение:
Марья Гавриловна Р., героиня "Метели", описана Пушкиным как довольно заурядная барышня, воспитанная на французских романах. Она выросла в российской глуши, но мечтает о романтической страсти, о приключениях во вкусе новейшей (для того времени) литературы. Она влюбляется в бедного прапорщика Владимира. Ее роман развивается по законам жанра: прогулки наедине, тайная переписка с "почтовым ящиком" в дупле дерева и, наконец, побег из дома и тайное венчание. Все это захватывающе интересно для провинциальной барышни, жизнь которой однообразна и скучна. Но судьба готовит неожиданную развязку...
В назначенный день невеста долго ждет в церкви, ждут свидетели и священник. Наконец появляется жених, их венчают, объявляя мужем и женой, и тут Марья Гавриловна видит перед собой незнакомого офицера! Все в ужасе, а незнакомец выходит из церкви и, казалось бы, навсегда исчезает из жизни новобрачной.
Бедный прапорщик, опоздавший в церковь из-за метели, в отчаянии. Он ничего не знает о происшедшем, уверен, что девушка не простит оскорбления. Неизвестно, как бы сложилась их судьба, но он уходит на войну и погибает. Марья Гавриловна остается в ужасном положении: она не может выйти замуж, так как по закону у нее есть муж, хотя она не знает даже его имени. А офицер, так странно пошутивший войну, вернулся генералом, но знает, что семейное счастье для него невозможно: он женат... неизвестно на ком.
А. С. Пушкин верил в решающую роль случая в жизни людей. Он не раз задумывался о том, не является ли человек игрушкой в руках неведомых сил. Метель в повести и есть воплощение таких тайных сил, руководящих нашей жизнью. Они могут жестоко подшутить над человеком, но если довериться им, могут принести счастье и удачу.