1. Манилов
Приятный, но скучный и ленивый мужчина средних лет. Мало занимается своей усадьбой. В его деревне 200 крестьянских изб. Крестьяне Манилова ленивы, как и сам хозяин. Манилов любит сидеть в своем кабинете и мечтать целый день, куря трубку. Романтичный и чувствительный мужчина, любящий свою семью.
2. Коробочка
Старая вдова. Она – хорошая хозяйка, бережливая и запасливая, глуповатая и подозрительная старуха. В ее деревне всего 80 душ. Крестьяне Коробочки работают исправно, а хозяйство хорошо отлажено. Избы и постройки в усадьбе Коробочки целые и крепкие. Коробочка торгует товарами, которые производят ее крестьяне.
3. Ноздрев
Молодой вдовец, 35 лет. Бойкий, веселый и шумный. Любит развлекаться и пьянствовать. Не может сидеть дома более одного дня. Мало занимается своей усадьбой и крестьянами. Не занимается своими двумя детьми. Держит целую стаю собак и любит их больше, чем своих детей.
4. Собакевич
Возраст от 40 до 50 лет. Женат. Внешне похож на медведя. Здоровый и крепкий. Неуклюжий, грубый и прямолинейный. Основательно занимается своим поместьем. У его крестьян избы крепкие и надежные. Любит хорошо поесть. Зажиточный помещик.
5. Плюшкин
Богатый помещик. У него около 1000 душ. У него много мертвых и беглых душ. Плюшкин живет как нищий человек: ходит в обносках и питается сухарями. Он ничего не выбрасывает. Его крестьяне живут в старых, ветхих домах. Он завышает цены и не продает товары купцам, поэтому товары гниют в кладовых.
Рівно місяць тому, 12 березня, для запобігання поширенню коронавіруса, в Україні ввели національний карантин. Кіровоградщина не стала цьому виключенням, тому в місті закрилися розважальні та навчальні заклади. Частина професій перейшла на «домашній» режим. Що там говорити, навіть проїхатися маршруткою зараз може далеко не кожен містянин. То ж як насправді змінилося життя кропивничан з моменту введення карантину?
Відповідно до опитування, в якому взяло участь більше ста осіб, люди поділилися на дві, приблизно рівні частини. Одні незадоволені введенню карантину, адже через нього вони не мають роботи, не можуть провести активно час на природі та живуть сірим життям.
- Таке враження, що цей карантин триває вічність, носимо захисні маски, дотримуємось карантину, все дуже сумно. Дуже хочеться,щоб все було добре, щоб люди були всі живі і здорові і цей вірус нарешті відступив назавжди, - розповідає Наталя Бут.
- Сидимо вдома з дітьми. На вулицю виходимо не часто. Так гарно все цвіте, а ми на це дивимося з балкону, - сумує Ірина Чайка.
- Із самого початку карантину на роботі відправили у неоплачувану відпустку. Влаштувався на тимчасову іншу, попрацював тиждень і знову відправили. Сказали, приходь після карантину. Як результат, зараз сиджу на шиї у батьків, адже немає за що жити. Усі відкладені гроші вже теж закінчилися, - скаржиться Назар Голінко.
- Цього року я випускаюся. Тому, звісно, карантин та пандемія в цілому як ніколи невчасна. І мова не про випускний і різні гуляння, а про іспити та вступи, до яких я готувалася останні кілька років. Адже відсвяткувати можна і пізніше, а що робити, якщо через коронавірус провалиться вступна кампанія, - переймається Катерина Ткачук.
Інші ж навпаки задоволені карантином, адже нарешті вони мають змогу зробити те, що не могли закінчити вже давно.
- Зроблено генеральне прибирання всіх куточків, прочитала чотири книги для саморозвитку та багато різносторонніх публікацій, обдзвонила багатьох друзів і рідних на яких не було часу. Спробувала кілька забарних рецептів, згадала багато приємних моментів, переосмислила сенс життя та зробила висновки. Ну і повернення до творчості як варіанту заробітку. Але ще багато чого заплановано: 10 книг для прочитання, самонавчання грі на гітарі, багато тренінгів та майстер-класів для вдосконалення деяких навичок, системно зайнятися спортом та здоров'ям і досягти вражаючих результатів. Ще скільки справ, що карантину може й не вистачити, - ділиться Ганна Шаповал.
- Я не дуже страждаю у чотирьох стінах, бо раз на два дні дозволяю собі гуляти у масці у дворах. Навчилася створювати різні локації для роботи, релаксу, спорту, медитації та читання - це дає відчуття спокою. Стала читати менше новин. Єдине, за чим сильно сумую - зустрічі з родиною і друзями, а ще за розумінням і можливістю вільного пересування у парках. До речі, саме на карантині я почала раз на два-три дні займатися спортом. І, знаєте, це шикарно. Виявляється, я можу стрибати 100 разів і не втратити свідомість. На спорт моє тіло відповідає вдячністю і це те, за що я вдячна карантину. Він дав усвідомлення важливості фізичних вправ щодня, можливість створювати настрій удома та цінувати родину та близьких людей, - ділиться своїм досвідом Анастасія Щербина.
- Моє життя не сильно змінилося на каратині. Проте змінилися звички, трішки мислення та пріоритети. До прикладу, щоранку у мене є ритуали: стакан теплої води з лимоном, мінімальна зарядка, комплекс з йоги «Сурьянамаскар», медитація, стакан теплої води, щоденник вдячності, а потім інші справи. На каратині стала більше готувати, але менше працювати. Проте, чесно кажучи, я приймаю це і даю цьому бути у своєму житті. Бо знаю, що так буде не завжди. Як і карантин, - впевнена Летиція Курята.
Дійсно, карантин перевернув звичне для нас життя із ніг на голову. Ті речі, які ще місяць тому були буденними, зараз стали чимось новим. Не кожен зараз може вийти прогулятися, проїхатися у маршрутці, поїхати в іншу країну чи навіть по Україні. Але на досвіді кропивничан можна побачити, що в деяких випадках карантин може до почати щось нове, або гарно забути старе, перезавантажитися та й зупинитися в шаленому життєвому ритмі.
Объяснение: