Л. Н. Толстой "Анна Каренина" :
"Мне отмщение и Аз воздам" (Апостол Павел в послании к римлянам)
ответ:В Отраре (Фарабе) находился один из монетных дворов династии Караханидов[2]. В начале XIII века город Отрар вошел в состав государства Хорезм. Есть вероятность, что Отрар был центром Фараба, на медных дирхемах хорезмшаха Ала ад-Дин Мухаммеда, изготовленных в Отраре в 1210-11 г. стоит «Фараб», а в его же чекане 1216—1218 гг. — «Отрар», перед которым помещено слово балад (означает «город», а также «страна, область»).[3]
В двухсоттысячном Отраре, выросшем на том месте, где река Арысь сливалась с Сырдарьей, обосновались ученые, мудрецы, искусные музыканты, предсказатели, ювелиры. В городе было большое медресе, базар, мастерская-кузница, гурт-хана (место, где распивали вино), баня, мечети, лавки, магазины.[4] Во время монгольского нашествия городом правил Каир-хан, дядя хорезмшаха по материнской линии.
Жанр: ліро-епічна поема.
Тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом Івана Підкови проти турецьких завойовників.
Ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та Івана Підкови.
Головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.
Художні засоби.
Епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.
Порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в Синопу, а у Царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
Персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
Метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.
Анафора: "Було колись...", "високії ті могили...".
Гіпербола: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє», «Висипали запорожці — Лиман човни вкрили», «Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба».
Сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».
Контрасти: «Було колись — запорожці вміли пановати». «Минулося — осталися могили на полі».
Звертання: «Ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «Добре, батьку, отамане»;
Риторичне звертання: «Грай же, море».
Оклики: «Ануте, хлоп'ята, на байдаки!», «Море грає – ходім погуляти!», «… поїдем у гості!», «Добре, батьку отамане вам!»
Риторичні оклики: «Грай же, море!», «Нехай ворог гине!».
Паралелізм: «Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє». «Висипали запорожці – лиман човни вкрили».
Объяснение:
"Крейцерова соната" Толстого.
В качестве эпиграфа к нему взята цитата из Библии.
"А я говорю вам, что всякий, кто смотрит на женщину с вожделением, уже
прелюбодействовал с нею в сердце своем. "(Матфея V, 28)