1. Події відбуваються у казковій країні Інгарії
2. Хаул був досить-таки недобрим чарівником. Хоча наразі ніщо не свідчило про те, щоби він хотів покинути пагорби, всі знали, що він для розваги викрадає молодих дівчат і висмоктує з них душі. А дехто казав, ніби він пожирає їхні серця. Він був украй бездушним і безсердечним чарівником, і та дівчина, яка дозволила б йому захопити себе зненацька, опинилася б у страшній небезпеці. Софі, Летті та Марті, як і всім іншим дівчатам у Маркет-Чіппінгу, було наказано нікуди не ходити поодинці, і це їх украй дратувало.
3. Щоб назад перетворитися у дівчинку (не точно )
4. Софі працює в крамниці дамських капелюшків, що утримувала її мачуха Фанні.
5. Перетворила її на стареньку бабусю
Объяснение:
«Стоял среди лесов и полей на высоком угоре смоляной пенёк, здоровый, в 2-3 обхвата. Пенёк этот был сказочный. Вдруг из пенька выскочил на свет Божий живой человек, только не старичок- моховичок, а молодой крепыш, молодец- боровичок. Вышел он, небрежно отряхнулся, расправил плечи, и тут же появилась у него борода густая, пришвинская. Могучий пенёк этот стоит в Харовском районе Вологодской области»,- так сказал поэт Александр Яшин о молодом своём друге прозаике Василии Белове.
«Талантливый поэт и прозаик, Вы создали замечательные произведения, каждое из которых проникнуто искренней любовью к Россиии к своей малой родине, к людям и к удивительной, неповторимой покрасоте природе».
(В. Путин)
«Для меня Белов- это часть нашей родины, часть всего, что нас окружает. Мне кажется, что лучше Белова о нашей земле, о нашей природе никто не писал»
(В.Позгалёв)
«Тихая моя родина, ты всё так же не даёшь мне стареть и врачуешь душу своей зелёной тишиной… И почему-то мне хочется, чтобы мой дом и деревня моя не исчезли совсем, чтобы они остались в этом бесконечно меняющемся мир
1. події відбуваються у казковій країні Інгарії
2.бо Хал був досить недобрим чоловіком.він не хотів щоб всі дізнались що він хотів покинути пагорби,усі знали,що він для розваг викрадає дівчат і висмоктує з них душі.Але дехто казав,ніби він пожирає їхні серця.