М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Hotaru385
Hotaru385
21.11.2021 15:15 •  Литература

Тест по рассказу Саши Черного „Игорь-Робинзон"
1. Что случилось с лодкой?
2. Куда вынесло лодку?
3. Кого Игорь увидел на острове?
4. Почему Игорь боялся крысы?
5. Кто приснился Игорю?
6. Кто приплыл на выручку мальчику?​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
djuraev488
djuraev488
21.11.2021
Народився Андрій Платонович Климентов 20 серпня (1 вересня) 1899 року в Воронежі в робочій багатодійтній сім’ї. Будучи старшим сином, Андрій допомагає батькам у вихованні братів і сестер, а пізніше починає забезпечувати матеріально. Освіту було отримано спочатку церковно -приходській школі, потім — в 4х — класній міській школі. З 1918 року почав вчитися в технічному училищі Воронежа. Через скрутне матеріальне становище в сім’ї рано почав працювати. Змінив він багато професій: був помічником машиніста, литейщиком труб на заводі, працював у страховій сфері, у виробництві млинових жорен. Писати став під час громадянської війни, оскільки працював військовим кореспондентом. За цим послідувала активна творча діяльність: Платонов Андрій проявив себе як талановитий письменник (публіцист, поет) і критик. У 1921 році він публікує свою першу книгу «Електрифікація», а 1922 році в світ виходить книга віршів Платонова «Блакитна глибина», що отримала позитивні відгуки критиків. Після закінчення політехнікуму в 1924 році, Платонов працює електротехніком і меліоратором. Як багато людей того часу, Платонова наповнений ідеалістичними революційними ідеями. Висловлюючи їх у своїх творах, автор з часом приходить до протилежної думки, зрозумівши нездійсненність задуманого. У 1927-1930 рр . Платонов пише одні з найбільш значущих своїх творів: повість «Котлован» і роман «Чевенгур». Потім в житті Платонова настає переломний момент. Після друку повісті «Про запас», яка була різко розкритикована Йосипом Сталіним, твори письменника відмовляються публікувати. Під час Великої Вітчизняної війни Платонов, як і під час громадянської війни, працює військовим кореспондентом. Повісті та військові розповіді Платонова знову друкуються. Однак літературна свобода письменника тривала недовго. У 1946 році, коли вийшла розповідь Платонова «Повернення», його знову перестають друкувати через надмірну критику, тепер уже назавжди. Ймовірно, такі події привели його до іронічних думкок з приводу нездійсненності революційних ідей. Помер письменник 5 січня 1951 в Москві від туберкульозу, і був похований на вірменському кладовищі. Літературна слава до письменника прийшла вже після смерті. Твори автора — повісті «Місто Градів», «Ефірний тракт», «Таємна людина», «Епифанские шлюзи». Розповіді «Як запалилася лампа Ілліча», «Третій син», «Піщана вчителька», «Ямська слобода». Збірка віршів «Блакитна глибина». Роман «Чевенгур», повість «Про запас», притча «Котлован». Андрій Платонов цікаві факти Він був найстаршою дитиною в сім’ї. У його батьків було 11 дітей. Письменник закохався в Марію Кашинцеву. Вона довго не хотіла офіційно оформляти їх відносини, але вагітність змінила її рішення. Закохані одружилися в 1921 році, а через рік у пари народився син, якого назвали Платоном. У 1944 році Марія Олександрівна народила письменникові дочку Машу. Мати і дружина письменника не знайшли спільної мови, йому не вдалося налагодити відносини між двома головними жінками в його житті. Насправді Платонов — це псевдонім Андрія Платоновича. Його справжнє прізвище Климентов. Письменник мав славу сумної і мовчазної людини.


4,4(46 оценок)
Ответ:
eryana
eryana
21.11.2021

ответ: Учитывая, что это была, по существу, первая доступная массовой аудитории полнометражная звуковая киноверсия классической пьесы - немой, очень коротенький (745 метров) фильм по "Грозе", выпущенный фирмой "Патэ" еще в 1912 году, был давно уже утрачен. Петров взял на вооружение добролюбовскую трактовку "Грозы" и образа Катерины. Даже усилил ее: "темное царство" на экране превратилось в кромешную тьму.

Свадьба Катерины и Тихона (сцену придумал режиссер - она отсутствует у Островского) не просто "обличительна", она вульгарна. Вакханалия, срамной пир. Сборище "свиных рыл" - жрущих, пьющих, визжащих, изрыгающих пошлости. Острые ракурсы, стремительное движение камеры превращают гостей Кабановых в нелюдей, страшилищ. Сходное впечатление - от развлечений Тихона Кабанова (Иван Чувелев) в борделе: опухший от беспробудного пьянства мркик, в окрркении полуголых девиц и непременного цыганского хора, швыряет лакею ассигнации.

Но в фильме есть куда более сильная (коли речь зашла об обличении "темного царства") сцена - проход по улицам Калинова (фильм снимался в Торжке) купеческих семейств - с насупленно-самодовольными лицами, тяжелой поступью, которая ударно отдается в музыкальном сопровождении эпизода. Ритм купеческого "кадриль-променада" нарочито замедлен режиссером, каждый шаг вколачивается в землю, точно осиновый кол.

Духовный склад представителей "темного царства" значительно упрощен в фильме в сравнении с пьесой. По Островскому, Тихон вовсе не тупое животное, изнывающее под маменькиной пятой, не испытывающее к Катерине никакого интереса, кроме физиологического. В драме он признается Кулигину: "А я ее люблю, мне ее жаль пальцем тронуть".

Варвара в исполнении Ирины Зарубиной чрезмерно физиологична и неопрятна, жадна до плотских радостей. Пройдоха Кудряш со знаменитым хитрым прищуром Михаила Жарова - неглуп, но цинично расчетлив.

Кабаниха (Варвара Массалитинова) заклеймлена: в ее властном голосе и жестокости проступают все приметы самодурства Дом Кабановых уныл, сумрачен. В нем похоронно звенит мертвящая пустота Длинный забор с тесовой дверью - крепок, как ограда острога, - не вырвешься.

Образ купца Савела Прокофьевича Дикого (Михаил Тарханов) до крайности окарикатурен. Это не образ - образина Толстобрюхий, квадратный. И ей-ей, кажется, ступени лавки Гостиного двора рухнут под его слоновыми шагами, гулкой медью отдающимися в музыкальной партитуре фильма.

Даже Борис (Михаил Царев) в фильме - всего лишь жертва собственной слабости и обстоятельств.

Объяснение: Выбири нужное

4,7(99 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ