ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. у зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем.
прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
люби природу не як символ
душі своєї,
люби природу не для себе,
люби для неї.
(м. рильський)
здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). а як щедро оспівана вона у народних піснях.
місяць на небі, зіроньки сяють,
тихо по морю човен пливе.
в човні дівчина пісню співає,
а козак чує, серденько мре.
люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша земля: рослини та дерева нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища — рибою, на луках пасуться тварини, що молоко, м'ясо, вовну. але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з дніпра виловлюють риб-мутантів, з'являються овочі ненормальних розмірів. не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до червоної книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. а скільки їх вже

дивіться також

60 грн

2999 грн

129 грн

от 385 грн
необхідно пам'ятати про те, що людина — лише один із видів живих істот на землі, і якась маленька комашка має не менше право на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає шкоди навколишньому середовищу так, як це робить людина.
чого хвилюються народи
і люди замишляють зло?
хто їм сказав: "вінець природи"?
хіба для них її чоло?
(л. костенко)
і, здається, земля надсилала людству вже багато застережень: хіросима та нагасакі, чорнобильська зараз відбувається руйнування озонового шару, людству (і всій землі) загрожує потепління, і все це неминуче відіб'ється на кожному з нас. ми не можемо не помічати, що з кожним роком збільшується кількість людей, які на смертельні хвороби, такі, як рак та снід, та помирають від них, а лікарі та вчені досі не виявили причин виникнення цих хвороб і способів їх лікування. то невже і це не може припинити нашого ставлення до природи? !
кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.
давайте зробимо все, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у лісах, ходили по м'якій травичці, милувалися сходом сонця. давайте залишимо їм у спадок чисту та прекрасну землю!
Мы сразу можем представить, что толстый — важный человек, может быть, занимающий высокую пост, а тонкий является мелким чиновником. Тут мы уже видим свойственную Чехову лаконичность. Он сам писал: "Умею коротко изрекать о длинных вещах". Действительно, все коротко, но емко. Добивается он этого с целой системы выразительных средств. Действие начинается внезапно: "На вокзале Николаевской железной дороги встретились два приятеля: один толстый, другой тонкий". Мы сразу узнаем кто, где и что. Мы видим, что встретились старые знакомые, а по их речи можно понять, что герои были в хороших отношениях. Тонкий запинается от волнения, они дружески приветствуют приятель друга. Читаешь" и чувствуешь благоприятную атмосферу их встречи. Для показа настроения автор использует восклицательные предложения. "Приятели троекратно облобызались и устремили приятель на друга глаза, полные слез. Оба были приятно ошеломлены", — замечает автор. Чехов не описывает наружность, он обращает внимательность на главное: "Толстый только что пообедал на вокзале, и губы его, подернутые маслом, лоснились, как спелые вишни.. . Тонкий же.. . был навьючен чемоданами, узлами и картонками". Чехов использует метафоры (например, лоснились губы) , сравнения (например, как спелые вишни) , эпитеты и другие художественные средства, а главное, он использует их изящно, с мастерством. Каждое слово, каждая безделица раскрывает образ героев произведения. Действие развивается очень быстро. В результате изменения ситуации неожиданно приходит развязка. Оказывается, что толстый "уже до тайного дослужился". Стоит тонкому узнать это, и дружественная атмосфера вдруг куда-то пропадает. Он запинается теперь ещё чаще, но уже не от радости. Чехов пишет: "Тонкий вдруг побледнел, окаменел, но скоро лицо его покривилось во все стороны широчайшей улыбкой; казалось, от лица его посыпались искры. Сам он съежился, сгорбился, сузился... " А дружественное обращение "милый мой" быстро заменяется на "Ваше превосходительство". Тонкий вдруг стал часто прибавлять "-с", да и прежних восклицаний поубавилось. Толстому более того не понравилось "это чинопочитание". Он бросает: "Ну, полно! Для чего тот самый тон? " А тонкий уже не может по-другому. Чехов продолжает: "На его лице было написано столько благоговения, сладости и почтительной кислоты, что тайного советника стошнило".
Смешной случай. Летом,в июне этого года я отдыхала в спортивном лагере.Там мне очень понравилось,были и тренировки,и разные мероприятия. Жили мы в отдельном домике на четыре человека.Напротив нас находился домик мальчиков из секции бокса.Среди них были и мои одноклассники. Мальчишки подшучивали над нами,а мы над ними. Как-то раз после обеда пошли мы в свой домик отдыхать.Я ложусь в кровать и вдруг чувствую,что-то холодное и скользкое около меня.Я закричала,вскочила с постели и увидела,что это маленькая ящерка. На мой крик прибежали мальчишки и стали смеяться.Это была их шутка:подложить ящерку.Сначала я заплакала,а потом,видя,что всем смешно,тоже рассмеялась.После я привыкла к ящерицам,даже брала их в руки.На память у меня осталось фото,где я держу в руках ящерку. Но мальчишкам мы отомстили,намазав зубной пастой ручку их двери в домик.
ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. у зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем.
прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
люби природу не як символ
душі своєї,
люби природу не для себе,
люби для неї.
(м. рильський)
здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). а як щедро оспівана вона у народних піснях.
місяць на небі, зіроньки сяють,
тихо по морю човен пливе.
в човні дівчина пісню співає,
а козак чує, серденько мре.
люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша земля: рослини та дерева нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища — рибою, на луках пасуться тварини, що молоко, м'ясо, вовну. але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з дніпра виловлюють риб-мутантів, з'являються овочі ненормальних розмірів. не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до червоної книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. а скільки їх вже

дивіться також

60 грн

2999 грн

129 грн

от 385 грн
необхідно пам'ятати про те, що людина — лише один із видів живих істот на землі, і якась маленька комашка має не менше право на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає шкоди навколишньому середовищу так, як це робить людина.
чого хвилюються народи
і люди замишляють зло?
хто їм сказав: "вінець природи"?
хіба для них її чоло?
(л. костенко)
і, здається, земля надсилала людству вже багато застережень: хіросима та нагасакі, чорнобильська зараз відбувається руйнування озонового шару, людству (і всій землі) загрожує потепління, і все це неминуче відіб'ється на кожному з нас. ми не можемо не помічати, що з кожним роком збільшується кількість людей, які на смертельні хвороби, такі, як рак та снід, та помирають від них, а лікарі та вчені досі не виявили причин виникнення цих хвороб і способів їх лікування. то невже і це не може припинити нашого ставлення до природи? !
кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.
давайте зробимо все, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у лісах, ходили по м'якій травичці, милувалися сходом сонця. давайте залишимо їм у спадок чисту та прекрасну землю!