ответ:будет не очень, но пойдёт.
Объяснение:Геракл отправился на свой 13 и последний подвиг. Решил он одолеть бога морского, за деяния его.
он всю Азию и встретил на пути своём он, ворота.Пытался он их разрушить с своих сил, но ворота не разрушились. И решил он прибегнуть к хитрости, позвал он своего звали Аледар он мог вызвать торнадо. Вызвал Аледар торнадо, поднялся ветер, повзлетал песок и трава. Камни из стены вылетели он через ворота каменные. Пошли они к морю где жил бог морской. А бог как узнал что Геракл и его приближаются к морю, так поставил на уши всю охрану морскую. Пришли Геракл и Аледар к морю. Тут бог морской вышел со своей армией. А дальше началась кровопролитная битва, Аледар заваливал Войнов бога морского песком камнями.Геракл же рубил их мечём .И тут армия вся пала под мечём Геракла и силой Аледар.Остался морской бог один и тоже пал под
мечём Геракла. И это был 13 и последний подвиг геракла, после этого Геракл ушёл на покой больше его приключения не приследывали.
« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение:
История и литература тесно связаны между собой. А выражается эта связь тем, что литературные произведения обращаются к тем событиям, которые актуальны для настоящего времени, отражают веяния времени, общественные движения, появление новых людей, исторических личностей и событий. Можно сказать, что литература обращается к истории, унося за собой какую-то её частичку. Знание истории определяет возможность конкретно-исторического анализа литературы. Писатели частенько в своих рассказах упоминают о каких-либо исторических событиях и фактах. Их взаимосвязь существовала очень долгое время, сохранившись и по сей день. Пушкин,например, с большим знанием дела описал дворянский быт, как жили, что читали. И это не единственный пример.
Судя по этим фактам можно понять, что литературы нет без истории, и наоборот.