Загадка-это образное описание чего или кого-либо,при сравнение одного с другим,на основе схожести свойств.На основании сходства необходимо отгадать,о чём идёт речь.
Холодна и бестелесна,
Мною быть неинтересно.
Хоть у каждого - своя,
В руки взять меня нельзя,
Летом от жары
Ровно в полдень исчезаю,
Спутник вечный,словно страж,
Я - видение и мираж .
(Тень)
Это загадка-описание,описаны действия и признаки,по которым можно догадаться,что загадано и какой ответ.
Я без ног , но я хожу,
Я не жду , но я сужу.
Лучший лекарь,тоже я,
Не воротишь ты меня.
Потеряешь-не найти
Лишь вперёд могу идти,
Вспять меня,не повернуть,
Я и деньги,я и суть.
(Время)
Это загадка-сравнение,время лечит,идёт,не ждёт,но ставит всё на места.Время -деньги,терять его нельзя,повернуть вспять невозможно,по этим образным сравнениям можно догадаться,что загадали.
Сколько времён года,
Нам даёт природа?
(Четыре:весна,лето,осень,зима)
Кто каждый год,
Подарки детям несёт?
(Дед Мороз)
Что лучше варения,
Это праздник?
(День рождения)
Чей "голос" с утра,
Не любит вся детвора?
(Будильник)
Это загадки-вопросы,ответив на которые ,легко получить ответ и разгадать загадки.
Семья Королевых очень дружная, многодетная — три девочки и мальчик Володя. Родители во всем солидарны, понимают друг друга с полуслова, обиды друг на друга у них быстро проходят, царит любовь и восхищение.
«Отец и девочки сели за стол и занялись работой, которая была прервана приездом мальчиков. Они делали из разноцветной бумаги цветы и бахрому для елки. Это была увлекательная и шумная работа. Каждый вновь сделанный цветок девочки встречали восторженными криками, даже криками ужаса, точно этот цветок падал с неба; папаша тоже восхищался и изредка бросал ножницы на пол, сердясь на них за то, что они тупы. Мамаша вбегала в детскую с очень озабоченным лицом и спрашивала:
— Кто взял мои ножницы? Опять ты, Иван Николаевич, взял мои ножницы?
— Господи Боже мой, даже ножниц не дают! — отвечал плачущим голосом Иван Николаевич и, откинувшись на спинку стула, принимал позу оскорбленного человека, но через минуту опять восхищался».
Художній процес, принципи художності
Художність — це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві. Художність безпосередньо пов'язана з творчою свободою, оригінальністю, смаком, почуттям міри автора у висвітленні теми
Художності характерні завершеність адекватного втілення творчого задуму, "артистизм", який є умовою активного впливу твору на читача, глядача, слухача. До художніх належать твори, де у співзвучності з ідеальними нормами та вимогами теорії мистецтв реалізується професійний творчий процес, органічно поєднуються форма і зміст.
Кожному митцю завжди притаманне протиріччя між природною суб'єктивністю бачення події людиною-автором та його прагненням об'єктивно розповісти через художній образ про реальні події. Об'єктивність передбачає особливість художнього методу в усіх жанрах і є тією загальною умовою, коли автор висловлює власну точку зору не декларативно, а відповідно до вимог суспільства. Таємниця художньої об'єктивності передбачає вміння розмежувати суб'єктивне та об'єктивне, тобто власне "Я" підпорядкувати вищому об'єктивному. Виокремлення ідеї, що виходить з духовного і душевного світу, життєвої пам'яті творця, виводить його на рівень образного узагальнення, відкриває широку артистичну перспективу, дає можливість увібрати в себе схвильованість реально сприйнятого, активізує творчу зосередженість. Це необхідні чинники, що є визначальними у творчості.
У цьому разі вступає в силу протиріччя між задумом твору і необхідністю підпорядкувати реалії буття художньому процесу. Для того щоб гідно пройти шлях від невизначеності задуму до конкретного твору, митець має піднестися над хаотичним розмаїттям творчої фантазії. Багато митців наголошують на тому, що на шляху до реалізації художнього задуму накопичується безліч невизначених образів, які, впливаючи на свідомість автора, кристалізуються у цілісний художній образ.
Для того щоб вирішити поставлене завдання, художник має володіти високим рівнем професійної майстерності, знаннями та умінням. Лише в такому разі можна досягти адекватності творчого задуму його успішній реалізації. Часто творчим процесом намагаються управляти люди, які хочуть щось зробити на мистецькій ниві, але не вміють реалізувати задумане. Між митцем високого рівня і дилетантом — "поетичною натурою" — існує суттєва відмінність: перший може і вміє реалізувати задумане, а другий лише дискредитує його.
Художній процес, принципи художності у кожного митця базуються на життєвих реаліях. Однак художня ідея не обмежується одним фактом, навіть якщо він надзвичайно значущий. Художник конкретне явище узагальнює, виокремлює з подібних і виводить на рівень художньої ідеї. Професіонал високого рівня досягає бажаного результату завдяки ґрунтовній підготовці, помноженій на щоденну працю — це вищий вияв художності втілюване.
ТУТ все про это :)