Який справжній читач не мріє, щоб герої його улюблених книжок зійшли зі сторінок у справжній світ? Щоб у них можна було розпитати про все те, що залишилося поза рамками слів, розказати, як ми ними захоплюємося (або дати у пику, у протилежному випадку :) ), в кінці кінців побазікати. Мортимер, на перший погляд — хоч і талановитий, та палітурник, якраз мав такий дар — вичитувати з книжок як людей, так і все решта. Але от що робити, коли цілком випадково вичитується не яскрава місячна пташка, а головний лиходій роману? Корнелія Функе, з якою я, як не дивно, зазнайомилася оце вперше, неперевершено показала, що читати і переживати — це цілком різні речі. Пригоди в книжці — це одне, а от коли ви потрапляєте в них самі… Тим паче, якщо ці пригоди заварює людина з книги, що тут, у реальному світі, розгортається в пошуках влади на повну. Потім ви, звісно, будете згадувати усе це з посмішкою, але тільки з безпечної відстані років і кілометрів. От що значить відчути персонажа на всі 100 — це стикнутися один в один з тим же. Як результат — чудова захоплива книга з цілком нетривіальною ідеєю і хорошим втіленням. Відірватися від книги було, чесно скажу, доволі складно, тому що передбачити, що буде далі, вдавалося дуже-дуже рідко. А ще мені надзвичайно сподобалося оформлення українського видання, хай малюнок тільки один (на обкладинці), зате який! Тож, слід виходити на полювання на наступні частини трилогії, а потім — і на фільм. І так, Вогнерукий став моїм улюбленим персонажем) Є щось у ньому таке… тужливе і водночас мужнє, те, не може не привернути увагу дівчат) Jastinnne , дякую тобі за чудову пораду! Хай вона й була дана давно, та все ж завдяки саме твоїй рекомендації я прихопила цю цілком незнайому книжку на ярмарку. І анітрохи не шкодую) 17 6 1 2 Комментариивсе комментарии Jastinnne 24 апреля 2013 г., 09:17 Який чудовий відгук ! Я щаслива ,що моя улюблена Корнелія припала тобі до душі.Вона вміє захоплювати читачів зненацька і переносити в такі світи, з яких повертатися не хочеться . В мене улюбленими були Мо і Вогнерукий ) Ветка+1 ответить crazy_squirrel 24 апреля 2013 г., 12:19 Так-так, я читала із щирим задоволенням) Коли, правда, дійду до купівлі наступних - не маю жодного уявлення. Тим паче, що на першій все ніби логічно завершилося. Корень Ветка+1 ответить Jastinnne 24 апреля 2013 г., 16:29 Якщо чесно то наступні книги трохи слабші особливо друга, але тто можливо лише моє власне враження там одну мою улюбленицю дуже ображають, а я завжди вважала це несправедливим . Корень Ветка ответить crazy_squirrel 26 апреля 2013 г., 00:46 А фільм ти дивилася? Він відразу по всіх 3х частинах чи тільки по першій? Корень Ветка ответить Jastinnne 26 апреля 2013 г., 09:09 Фільм по першій частині, і скажу тобі відверто він дуже слабкий , до книжки йому далеко . Корень Ветка ответить crazy_squirrel 26 апреля 2013 г., 12:14 Тоді, значить, він може ще почекати. Корень Ветка
Родион Раскольников, главный герой романа "Преступление и наказание". Он задавлен бедностью. Родион голоден, одет в лохмотья, его грязная и тёмная каморка походит более на гроб, чем на человеческое жильё. Уже довольно давно он выключен из жизни, вынужден оставить занятия в университете, потерял частные уроки. А между тем это человек незаурядный, обладающий сильным характером, привлекательный. Он умён, наблюдателен, сдержан. В его сознании неустанно совершается напряжённая работа мысли, в речах его проявляются и зрелая логика, и сила темперамента. Раскольников сохранил умственную силу, нравственную чуткость, тонкость и многосторонность впечатлений. Но выброшенный из жизни он проводит целые дни в одиночестве в тёмном углу, раздумывая о своей судьбе, и в его уме зреют самые фантастические планы борьбы за утверждение собственной личности. Писарев в статье "Борьба за жизнь", посвящённой "Преступлению и наказанию", писал, что обстоятельства могут даже честного, ищущего дела человека поставить в безвыходное положение, в положение человека, медленно утопающего в грязном болоте. Под низким потолком каморки, напоминающей гроб, рождается теория, чудовищная по своей сути, но имеющая убедительный вид. По мнению Раскольникова, люди делятся на две группы. Первая - люди обыкновенные, живущие в послушании, не сказать новое слово. Их призвание - рабская покорность. Вторая группа - люди на протест, на самостоятельность поведения, имеющие дар или талант сказать новое слово. "Большею частью они требуют… разрушения настоящего во имя лучшего. Но если ему надо для своей идеи перешагнуть хотя бы через труп, через кровь, то он внутри себя, по совести, может, по-моему, дать себе разрешение перешагнуть через кровь, - смотря, впрочем, по идее и по размерам её". Герой спрашивает себя: "Тварь ли я дрожащая или право имею?" Он мучительно размышляет над этим вопросом и хочет доказать себе и окружающим, что он не "дрожащая тварь", а прирождённый "властелин судьбы". Всё доброе, чистое, детское, всё человеческое восстаёт в Раскольникове против убийства. Но он смиряет себя своей теорией, его подталкивают "счастливые случайности" и он идёт - как на казнь, но идёт… Сначала Раскольников, уже совершив преступление, уже испытывая нравственные мучения, сохраняет веру в свои идеи. Но постепенно всё более расшатывается система его взглядов. Он всё чаще и ожесточённее, издеваясь над собою, думает о том, что и "принцип свой убил и сам, в своих собственных глазах, оказался вошью". Родион понимает умом, что нельзя, преступно считать вошью человека вообще и эту злосчастную старушонку тоже. Раскольников всё отчётливее чувствует внутреннюю связь своей теории с взглядами Лужина и Свидригайлова. Ведь и они считают, что человеку, обладающему силой и властью "всё позволено".
уж столь много лет С тех пор, когда последний взгляд Татьяны Пал на Евгения. Уж сожжено последнее письмо-признание, Уже не молод наш Евгений, Не молода Татьяна та. Но все ж любовью дыша, Как прежде бьются их сердца. После последней встречи их Онегин в чужие земли устремился, Чтоб в сердце чувства подавить. Но вскоре там душой он истощился. Татьяна, бедная Татьяна, Не знала этого она, Как же печально, что судьба Жестоко так их развела. Она жила своею жизнью И с мужем, впрочем, не тужа, Но так внезапно и трагично Постигла смерть ее мужа. Осталась наша героиня Средь бед, проблем и прочих зол Одна, Совсем одна, как прежде. Что взгляд ее тогда таил!? Все ж к Евгению любовь Постигла вновь нашу Татьяну. И вновь, как прежде, она стала О встрече с ним только молить, Евгений кровью обливался, Решил вернуться в край родной, Где повстречал свою Татьяну, Оставил Ольгу, где вдовой. Он посетил леса, деревни И, наконец, решил зайти В дом Лариных, Воспоминаний сад найти. И в это самое мгновенье Явилась Таня, как из тьмы. Евгений сам не верил взглядам, Но мысль боли все верна. Хотите знать, как все случилось? Как встреча их произошла? Как появилась там Татьяна? И как потом шли их года? Не передать всего словами, Но расскажу вам, Что оказалась там Татьяна Случайно, но совпало так. Приехала проститься с домом, Пред тем, как все это продать, Проехала мимо аллеи, И заглянула в тот старый сад. Стоит, глазам своим не верит, Бежит слеза, стекая вниз, Пред ней Евгений… Вот так закончилась их встреча, Что дальше было, ясно всем, Свершилось чудо, свадьба, дети, Счастливым, впрочем, был конец. Пора проститься мне уж с вами, Оставим жизнь надолго их, Ведь завершились уж страданья, Но вы не забывайте их.
Який справжній читач не мріє, щоб герої його улюблених книжок зійшли зі сторінок у справжній світ? Щоб у них можна було розпитати про все те, що залишилося поза рамками слів, розказати, як ми ними захоплюємося (або дати у пику, у протилежному випадку :) ), в кінці кінців побазікати. Мортимер, на перший погляд — хоч і талановитий, та палітурник, якраз мав такий дар — вичитувати з книжок як людей, так і все решта. Але от що робити, коли цілком випадково вичитується не яскрава місячна пташка, а головний лиходій роману? Корнелія Функе, з якою я, як не дивно, зазнайомилася оце вперше, неперевершено показала, що читати і переживати — це цілком різні речі. Пригоди в книжці — це одне, а от коли ви потрапляєте в них самі… Тим паче, якщо ці пригоди заварює людина з книги, що тут, у реальному світі, розгортається в пошуках влади на повну. Потім ви, звісно, будете згадувати усе це з посмішкою, але тільки з безпечної відстані років і кілометрів. От що значить відчути персонажа на всі 100 — це стикнутися один в один з тим же. Як результат — чудова захоплива книга з цілком нетривіальною ідеєю і хорошим втіленням. Відірватися від книги було, чесно скажу, доволі складно, тому що передбачити, що буде далі, вдавалося дуже-дуже рідко. А ще мені надзвичайно сподобалося оформлення українського видання, хай малюнок тільки один (на обкладинці), зате який! Тож, слід виходити на полювання на наступні частини трилогії, а потім — і на фільм. І так, Вогнерукий став моїм улюбленим персонажем) Є щось у ньому таке… тужливе і водночас мужнє, те, не може не привернути увагу дівчат) Jastinnne , дякую тобі за чудову пораду! Хай вона й була дана давно, та все ж завдяки саме твоїй рекомендації я прихопила цю цілком незнайому книжку на ярмарку. І анітрохи не шкодую) 17 6 1 2 Комментариивсе комментарии Jastinnne 24 апреля 2013 г., 09:17 Який чудовий відгук ! Я щаслива ,що моя улюблена Корнелія припала тобі до душі.Вона вміє захоплювати читачів зненацька і переносити в такі світи, з яких повертатися не хочеться . В мене улюбленими були Мо і Вогнерукий ) Ветка+1 ответить crazy_squirrel 24 апреля 2013 г., 12:19 Так-так, я читала із щирим задоволенням) Коли, правда, дійду до купівлі наступних - не маю жодного уявлення. Тим паче, що на першій все ніби логічно завершилося. Корень Ветка+1 ответить Jastinnne 24 апреля 2013 г., 16:29 Якщо чесно то наступні книги трохи слабші особливо друга, але тто можливо лише моє власне враження там одну мою улюбленицю дуже ображають, а я завжди вважала це несправедливим . Корень Ветка ответить crazy_squirrel 26 апреля 2013 г., 00:46 А фільм ти дивилася? Він відразу по всіх 3х частинах чи тільки по першій? Корень Ветка ответить Jastinnne 26 апреля 2013 г., 09:09 Фільм по першій частині, і скажу тобі відверто він дуже слабкий , до книжки йому далеко . Корень Ветка ответить crazy_squirrel 26 апреля 2013 г., 12:14 Тоді, значить, він може ще почекати. Корень Ветка
Объяснение: