«Хожде́ние по му́кам» — трилогияроманов А. Н. Толстого судьбы русской интеллигенции накануне, во время и после революционных событий 1917 года. Состоит из романов «Сёстры» (1921—1922), «Восемнадцатый год» (1927—1928) и «Хмурое утро» (1940—1941).
В первых главах эпопеи показан Петербург начала 1914 года, «замученный бессонными ночами, оглушающий тоску свою вином, золотом, безлюбой любовью, надрывающими и бессильно-чувственными звуками танго — предсмертного гимна», живущий «словно в ожидании рокового и страшного дня». Сёстры Даша и Катя Булавины, родом из Самары, увлечены поэтом-декадентомБессоновым[1]. Катя изменяет с ним своему мужу, адвокату Смоковникову. Сатирическими красками нарисованы «великолепные кощунства» футуристов и прочие эксцессы «серебряного века».
Объяснение:
Удачи
Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Объяснение:
время: ночь
вот и ответ там и написано《озаряема полной луной》