Краткий пересказ рассказа И.Бунина "Подснежник"
Гимназистик Сашенька-десятилетний мальчик,розовощёкий,с небесно-голубыми, ясным глазкам и светлыми кудрями.Чистое,нежное личико,ангельский тонкий голосок и свежесть всего его существа.Простодушный,наивный "подснежник",с доверчивым, внимательным взглядом.Саша живёт с чужими людьми,он гимназист,воспитывает его тётя Варя.Он чувствует себя одиноким,не хватает родительской заботы и любви,от этого он несчастен.Отец отдал его на воспитание в город,а он привык к другой,свободной жизни в усадьбе,где нет строгих правил поведение,не надо заискивать и соблюдать манеры вежливости.Дни Саши однообразны,скучны,ему не хватает общения,он подчинён правилам.
Вежливый,воспитанный мальчик с грустью и тоской в глазах , и с одиночеством в сердце.Он ждёт,он надеется на встречу с отцом и этим живёт часы,дни,недели.На праздники отец навещает сына,останавливаясь на постоялом дворе.Мальчик ждёт с нетерпением эти дни,чтобы побыть вместе с отцом.Для него это событие,он может спать,сколько хочет,просто сидеть и ничего не делать,наблюдая за беседой отца с другими посетителями трактира,он ест сколько хочет и никто не ограничивает его ,и не считает кусочки сахара,мальчик счастлив,просто потому что его отец рядом с ним.Масленица,впереди пост и когда уезжает отец,то для Саши это равносильно великому горю,он останется один,наедине с серыми буднями и тоской по семейной,вольной жизни.
В рассказе Ивана Бунина "Кавказ" описан любовный треугольник.
Холодная Москва,сырость,дождь , остывшие отношения между мужем и женой.Жена обманывая мужа,уезжает с другим мужчиной отдыхать на Кавказ.
Она бежит от неустроенности в жизни ,"грязи и слякоти",лето не вернётся уже-это символизирует об ушедших чувствах.Из дождя герои попадают в знойное лето,характеризующее страсть чувств.Ласковое море,солнце,тепло-дорога к счастью,буйство красок.Окружающий пейзаж особенно дорог,так как придётся вернуться назад,в постылые серые будни.Но ласковое тепло сменят жара,изнуряющий зной,который мутит рассудок.
Муж ищет жену на курорте,по оставленным ею адресам,но тщетно.Зной Кавказа-это состояние обманутого мужа,теряющего рассудок от ревности.Невыносимая жара,накал страстей и он застрелился поруганную честь.
Пантелеймон Куліш - видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. Провідною темою творчості письменника була соціальна і національна доля українського народу, його мова та література, тобто так звана «українська ідея».
Найбільшу і найбільш цінну частину спадщини письменника становить художня проза, в тому числі «Чорна рада» - перший український історичний роман. До «Чорної ради» Пантелеймон Куліш додав підзаголовок «Хроніка 1663 року». В основу роману покладено історичні події складних і важких часів другої половини XVII століття після смерті Богдана Хмельницького. Ця епоха відома в історії під назвою «Руїни». Україна тоді роздирали різні соціальні пристрасті і політичні орієнтації, які і привели до Чорної ради 1663 року. У романі діють реальні історичні особи - Яким Сомко, Іван Брюховецький. Головний конфлікт твору - це боротьба за гетьманську булаву між Сомко, якого підтримувала козацька старшина, і Брюховецьким, що зумів улестіть і повести за собою низове козацтво, селянську бідноту і міщанство. З історичної сюжетною лінією тісно переплітається інша - особиста - кохання Лесі Череванівні і Петра Шраменка.
Хоробрим, наполегливою воїном постає на сторінках роману молодий Петро Шраменко - «орел, що не козак». Він зображений в романтичному плані. Благородство вчинків юнаки, його лицарська поведінка добре розкриваються у взаєминах з Лесею, яку він щиро любить.
У дусі народних пісень змальована краса Лесі («Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті – так усякому на душі мов сонечко світить»), її кохання з Петром. Загалом образ Лесі Череванівни теж ідеалізований, типізований образ красуні з українського фольклору – вона уособлення жіночої краси й чистоти. Риси характеру Лесі: скромна, боязка, ніжна, романтична, мрійлива, вірна в коханні.
Проблема любові і подружнього життя яскраво висвітлюється в другій - любовній сюжетній лінії роману.
Петро Шраменко з першого погляду закохується в Лесю Череванівну. А дівчина давно заручена і мріє про гетьмана-красеня Сомко. Хоч і Петро їй не байдужий. Утворюється класичний трикутник. У Лесю закохується і Кирило Тур. На заручинах молода Череванівна раптом з прикрістю зауважує, що Яким Сомко не надто поважає її увагою, його більше турбують (і турбувати, мабуть!) Державні справи. Коли її викрадає запорожець Тур, якого потім ранить Петро, Лесин наречений каже: «Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила другого Тура не буде». Ці слова боляче вражають дівчину, але діватися нікуди - заручена. І тільки після смерті Сомка Леся і Петро одружуються, розуміючи, що давно і по-справжньому люблять один одного. Петро заслужив це щастя, бо кинувся виручати Лесю тоді, коли вона йому відмовила, постраждав, так би мовити, за чужу наречену. У Кирила Тура свої погляди на подружнє життя: він вважає, що однією його любові достатньо для одруження, а дівчина може й потім полюбити. Тому викрадає Лесю. Правда, потім він поводиться благородно - після «чорної ради» і поразки Сомка дівчина була повністю в його владі, але він цим не скористався, не примушував її до шлюбу.
Отже, у вирішенні проблеми любові і подружнього життя автор на боці взаємної поваги і любові. Йому не імпонує також безправність одного з подружжя (так, Череваниха повністю керує чоловіком, а Гвинтовка тримає свою жінку за рабиню)
Объяснение: