В основі комічного лежить смішне, але форми його втілення в художньому творі різні. В гуморі поєднуються "доброзичлива усмішка з дотепним її виявом, який ґрунтується на суперечності між уявним і сущим. Гумор не заперечує певного життєвого явища, а лише підкреслює його недосконалість, як, наприклад, у творі Остапа Вишні "Дзвонарі": "...— Турбує вас кандидат філологічних наук Іван Іванович Крапказкомою!
— Уже захистили? Вітаю!
— Захистив, захистив! Тяжкувато було! Підняв же тему! Бєлінський за таку не брався!
— А цікаво, яку саме тему ви підняли?
— "Вплив дубових полиць на палітурки "Кобзаря" Т. Г. Шевченка видання 1871 року..."
У гуморі про серйозні речі говориться з усмішкою, а в іронії смішне приховується під маскою серйозності з переважанням негативного ставлення до зображеного, насмішкою над ним. У цьому виді комічного протиставляється те, що мусить бути, тому, що є. Так, наприклад, Г. Квітка-Основ'яненко в повісті "Маруся" змальовує настанови Дрота молодим: "Гляди ж, зятю, жінку свою бий і вранці і увечері, і встаючи й лягаючи, і за діло і без діла, а сварись з нею повсякчас. Не справляй їй ні плаття, ні одежі; дома не сиди, таскайся по шинках та по чужих жінках; то з жінкою у парці і з діточками якраз підете у старці. А ти, дочко, мужику не спускай і ні у чім йому не поважай; коли дурний буде, та поїде у поле до хліба, а ти йди у шинок пропивай останній шматок; пий, гуляй, а він нехай голодує; та і печі ніколи не клопочи; нехай павутинням застелиться піч; от вам і уся річ. Ви не маленькі вже, самі розум маєте, і що я вам кажу, і як вам жити, знаєте".
Різновид іронії — сарказм, їдка насмішка з відверто дошкульним змістом. Але якщо сутність іронії — в інакомовленні, то в сарказмі головне — пафос заперечення, його найвищий емоційний вияв. Сарказм як нищівний сатиричний засіб притаманний творам Т Шевченка, зокрема поемі "Кавказ":
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри.
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
За до різних відтінків і різновидів комічного — м якості гумору, серйозності іронії, дошкульності сарказму — література вчить людство сміятися над власними вадами, позбуватися їх.
Ласточки - небольшие птички весом 20-25 грамм. У взрослых птиц верх тела окрашен в черно-синий цвет с блестящим отливом, а грудка белая. У молодых птенцов окраска верхней части тела бурая, без блеска.
Распространены во всей Евразии, кроме Крайнего Севера. Ласточки - перелетные птицы. Зиму проводят в Африке или Азии.
Прилетают весной, в апреле. Гнездятся ласточки в населенных пунктах или на скалах в горах. Гнездышки в виде глубокой чаши прикрепляют к стене. Делают их из мокрого грунта и выстилают перьями, травой.
Питаются насекомыми, которых ловят на лету. В плохую погоду собирают жучков и паучков на стенах домов.
В конце августа - сентябре собираются в стаи и улетают на зимовку.
асточка — перелетная птицаНа территории России обитает 10 видов ласточек. Однако простым обывателям более всего известны деревенская и городская ласточки. Это небольшие птички с характерным обликом птицы-воздухорея – удлиненные крылья и хвост, слабые маленькие лапки и широко открывающийся клюв.Ласточки большую часть своей жизни проводят в воздухе, крайне редко садясь на землю. Они кормятся, спариваются и даже спят на лету. Деревенская ласточка отличается от городской, или воронка – наличием красного горла и длинных крайних рулевых перьев – косиц, за что и получила второе свое название – касатка. Воронок легко определяется в полете по белому надхвостью. Ласточки – перелетные птицы. Каждый год эти птицы дважды совершают длительный перелет с зимовок к местам размножения и обратно. Размножаются они в Северном полушарии, а зимуют в Южном. Миграция ласточек – непростое дело, которое сильно зависит от погодных условий. Неблагоприятные метеорологические условия могут привести к гибели сотен тысяч ласточек – такие случаи описывались неоднократно.Например, продолжительное ненастье осенью 1974 года на территории Швейцарии стоило жизни не одной тысяче ласточек. Ласточки просто замертво падали на землю. Добровольцы организовали сбор и перевозку этих птиц самолетами и поездами в теплые средиземноморские страны. То, что ласточка – перелетная птица, люди знали давно. Однако, где она проводит долгую зиму, имели весьма смутное представление. В древние времена считали, что ласточки всю зиму спят на дне моря. Эта версия появилась на основании рассказов рыбаков, которые своими неводами вылавливали из моря ласточек. Очевидно, что более слабые птицы не выдерживали долгих перелетов или затянувшихся неблагоприятных погодных условий и погибали в пучине океана, где они и попадали в сети моряков.В большинстве стран ласточка – это символ доброты, мира и воскрешения. С этой птицей связано много поверий и примет. Наиболее распространенное поверье – это то, что разорителю гнезда ласточки грозит непременное наказание.chumanova02:
В основі комічного лежить смішне, але форми його втілення в художньому творі різні. В гуморі поєднуються "доброзичлива усмішка з дотепним її виявом, який ґрунтується на суперечності між уявним і сущим. Гумор не заперечує певного життєвого явища, а лише підкреслює його недосконалість, як, наприклад, у творі Остапа Вишні "Дзвонарі": "...— Турбує вас кандидат філологічних наук Іван Іванович Крапказкомою!
— Уже захистили? Вітаю!
— Захистив, захистив! Тяжкувато було! Підняв же тему! Бєлінський за таку не брався!
— А цікаво, яку саме тему ви підняли?
— "Вплив дубових полиць на палітурки "Кобзаря" Т. Г. Шевченка видання 1871 року..."
У гуморі про серйозні речі говориться з усмішкою, а в іронії смішне приховується під маскою серйозності з переважанням негативного ставлення до зображеного, насмішкою над ним. У цьому виді комічного протиставляється те, що мусить бути, тому, що є. Так, наприклад, Г. Квітка-Основ'яненко в повісті "Маруся" змальовує настанови Дрота молодим: "Гляди ж, зятю, жінку свою бий і вранці і увечері, і встаючи й лягаючи, і за діло і без діла, а сварись з нею повсякчас. Не справляй їй ні плаття, ні одежі; дома не сиди, таскайся по шинках та по чужих жінках; то з жінкою у парці і з діточками якраз підете у старці. А ти, дочко, мужику не спускай і ні у чім йому не поважай; коли дурний буде, та поїде у поле до хліба, а ти йди у шинок пропивай останній шматок; пий, гуляй, а він нехай голодує; та і печі ніколи не клопочи; нехай павутинням застелиться піч; от вам і уся річ. Ви не маленькі вже, самі розум маєте, і що я вам кажу, і як вам жити, знаєте".
Різновид іронії — сарказм, їдка насмішка з відверто дошкульним змістом. Але якщо сутність іронії — в інакомовленні, то в сарказмі головне — пафос заперечення, його найвищий емоційний вияв. Сарказм як нищівний сатиричний засіб притаманний творам Т Шевченка, зокрема поемі "Кавказ":
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри.
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
За до різних відтінків і різновидів комічного — м якості гумору, серйозності іронії, дошкульності сарказму — література вчить людство сміятися над власними вадами, позбуватися їх.
Объяснение: