Компроміс є завжди.Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести.Зараз,в сучасному світі брехня переважає більше ,ніж правда,тому деякі із нас не думають про наслідки.Діємо за принципом:"Бачу ціль, йду до неї",отже ми готові любою ціною йти до своєї мети.Хочу розглянути цікаву цитату:"Справжні слова не бувають приємні,приємні слова не бувають павдиві(Лао Цзи)".Люди ,які говорять вам лише те що ви хотіли б чути ,заздалегіть брешуть.
Добро та зло,напевне ми вже знаємо ,що добро перемагае зло,але "Чи завжди це так ?",в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.
З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!
Объяснение:
РУСЛАН — герой поэмы А.С. Пушкина «Руслан и Людмила» (1817-1820, пролог 1824-1825, ред. «Людмила и Руслан»). Имя Р. заимствовано из лубочной сказки «О Еруслане Лазаревиче». Р. у Пушкина — «витязь беспримерный, в душе герой», в котором выражены идеальные качества мужчины — физическая сила, благородство души, воинская доблесть («Я еду, еду, не свищу, // А как наеду, не спущу»). Р. смело вступает в борьбу с силами зла. Духовно обогащенный встречей с Финном, Р. понимает, что, если он не победит Черномора и не освободит Людмилу, его жизнь будет прожита напрасно, ибо только подвиг дарует человеку бессмертие. Победы Р.— это и пик в развитии юного поэта. Все темы поэмы решаются с контрастов древнего («преданья старины глубокой») и современного, сказочного и реального, интимного и иронического. Поэма, проникнутая «русским духом», запечатлела духовный мир народа с его пониманием прекрасного как доброго и нравственного. Критики пушкинской поры единодушно увидели народность поэмы в «грубом, площадном» демократизме. Не случайно возникло сравнение поэмы с бородатым гостем в армяке и лаптях, который втерся в Московское благородное собрание. Образ Р. послужил прообразом Р., героя оперы М.И.Глинки «Руслан и Людмила» (1843); балета Ф.Е. Шольца (1821); кинофильма А.Птушко (1972).
Объяснение: