Каратаєв Платон – солдат Апшеронського полку, що зустрівся П’єру Безухову в полоні. Прозваний на службі Соколик. У першій редакції роману цього персонажа не було. Його поява обумовлена, мабуть, розвитком і остаточним оформленням образу П’єра та філософської концепції роману. При першій зустрічі з цим маленьким, ласкавим і добродушною людиною П’єра вражає відчуття чогось круглого і спокійного, що виходить від К. Він залучає всіх до себе спокоєм, упевненістю, добротою та усміхненістю свого круглого обличчя. Одного разу К. розповідає історію безневинно засудженого купця, що змирився і страждає «за свої, та за людські гріхи». Ця розповідь справляє враження в середовищі полонених як щось дуже важливе. Втративши сили від лихоманки, К. починає відставати на переходах; його пристрілюють конвоїри-французи. Після смерті К. завдяки його мудрості і його поведінці у якій виражалася народна філософія життя П’єр приходить до розуміння сенсу буття.
Казачий атаман. Именно он сопровождает императора Александра Павловича во время поездки в Англию. В отличие от императора, П. показан нам как патриот своей страны. Он уверен, что русские мастера смогут сделать вещь более удивительную, чем танцующая блоха. Именно он разоблачает англичан, когда отворачивает замок у английского пистолета и видит там надпись с именем русского мастера. Из-за своего прямодушия П. теряет хорошее расположение Николая Павловича. Примечательно то, что П. не признает личного достоинства людей, зависящих от него. Побои и угрозы он считает лучшим влияния на людей. П. оказался единственным человеком, который попытался заболевшему Левше вернуться в Россию.
Каратаєв Платон – солдат Апшеронського полку, що зустрівся П’єру Безухову в полоні. Прозваний на службі Соколик. У першій редакції роману цього персонажа не було. Його поява обумовлена, мабуть, розвитком і остаточним оформленням образу П’єра та філософської концепції роману. При першій зустрічі з цим маленьким, ласкавим і добродушною людиною П’єра вражає відчуття чогось круглого і спокійного, що виходить від К. Він залучає всіх до себе спокоєм, упевненістю, добротою та усміхненістю свого круглого обличчя. Одного разу К. розповідає історію безневинно засудженого купця, що змирився і страждає «за свої, та за людські гріхи». Ця розповідь справляє враження в середовищі полонених як щось дуже важливе. Втративши сили від лихоманки, К. починає відставати на переходах; його пристрілюють конвоїри-французи. Після смерті К. завдяки його мудрості і його поведінці у якій виражалася народна філософія життя П’єр приходить до розуміння сенсу буття.
Объяснение: