Сер Артур Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в шотландському місті Единбург, у сім'ї Чарльза Алтамонта Дойла — архітектора і художника. Велику роль у житті Конана Дойла відіграла його мати Мері Фолі. Від неї він успадкував свій інтерес до рицарських традицій, подвигів і пригод. Конан Дойл казав: «Справжня любов до літератури, схильність до письменництва йде в мене, я вважаю, від матері».
Шкільне життя письменника пройшло в «похмурих баштах і стінах» підготовчої школи Годдера, а потім єзуїтського коледжу Стоніхерст (графство Ланкашир) (1869–1876). Зі шкільних років у Конана Дойла буквально «заговорив» розповідач. Почуте від матері, гра уяви, що прокинулася, все це стало матеріалом для усних розповідей, якими він бавив своїх знайомих.
Усидливий студент за книгами — такий портрет Конана Дойла в Единбурзькому університеті, 1876–1881. У жовтні 1879-го з'явилася його розповідь «Таємниця Сесасської долини» (англ. «The Mystery of Sasassa Valley»). Йому пощастило, канікули передостаннього року навчання в університеті він провів у плаванні. На судні він був корабельним лікарем і побував в арктичних водах. 1881 року Конан Дойл отримав університетський диплом, став M. B. (англ. bachelor of medicine) бакалавром медицини і магістром хірургії. Тоді він намалював карикатуру, зобразивши на ній себе з дипломом і підписав її «Ліцензія на вбивство»[6]. Упродовж 1882–1890 років займався лікарською практикою. 1882 року він знов у плаванні, цього разу південному. Він побачив Західну Африку.
1891 року Конан Дойл залишив діяльність лікаря. Література стала для нього професією.
1885-го Конан Дойл одружився з Луїзою Гокінс, яка хворіла на туберкульоз і померла 1906 року. 1907-го Дойл одружився з Джині Лекі, котру знав із 1897 року. Дойл мав п'ятеро дітей: двох від першої дружини — Мері й Кінгслі, і трьох від другої — Джин, Деніс і Адріан.
Конан Дойл помер від серцевого нападу 7 липня 1930 року в своєму будинку в Кроуборо (англ. Crowborough (Сассекс).
Син письменника Адріан написав біографію свого батька під назвою «Справжній Конан Дойл». Він писав: «Уже сама атмосфера будинку дихала лицарським духом. Конан Дойл навчився розбиратися в гербах набагато раніше, ніж познайомився з латинським відмінюванням».
Он застал свою милую Акулину дома (в помещичьем доме), в белом утреннем платьице... Впрочем, вот цитата: "В первый раз видел он ясно, что он в нее страстно влюблен; романическая мысль жениться на крестьянке и жить своими трудами пришла ему в голову, и чем более думал он о сем решительном поступке, тем более находил в нем благоразумия. С некоторого времени свидания в роще были прекращены по причине дождливой погоды. Он написал Акулине письмо самым четким почерком и самым бешеным слогом, объявлял ей о грозящей им погибели, и тут же предлагал ей свою руку. Тотчас отнес он письмо на почту, в дупло, и лег спать весьма довольный собою. На другой день Алексей, твердый в своем намерении, рано утром поехал к Муромскому, дабы откровенно с ним объясниться. Он надеялся подстрекнуть его великодушие и склонить его на свою сторону. "Дома ли Григорий Иванович?" - спросил он, останавливая свою лошадь перед крыльцом прилучинского замка. "Никак нет, - отвечал слуга, - Григорий Иванович с утра изволил выехать". - "Как досадно!" - подумал Алексей. "Дома ли по крайней мере Лизавета Григорьевна?" - "Дома-с". И Алексей спрыгнул с лошади, отдал поводья в руки лакею и пошел без доклада. "Всё будет решено, - думал он, подходя к гостиной, - объяснюсь с нею самою". - Он вошел... и остолбенел! Лиза... нет Акулина, милая смуглая Акулина, не в сарафане, а в белом утреннем платьице, сидела перед окном и читала его письмо; она так была занята, что не слыхала, как он и вошел. Алексей не мог удержаться от радостного восклицания. Лиза вздрогнула, подняла голову, закричала и хотела убежать. Он бросился ее удерживать. "Акулина, Акулина!.." Лиза старалась от него освободиться... "Mais laissez-moi donc, monsieur; mais êtes-vous fou?" - повторяла она, отворачиваясь. "Акулина! друг мой, Акулина!" - повторял он, целуя ее руки. Мисс Жаксон, свидетельница этой сцены, не знала, что подумать. В эту минуту дверь отворилась, и Григорий Иванович вошел. - Ага! - сказал Муромский, - да у вас, кажется, дело совсем уже слажено... Читатели избавят меня от излишней обязанности описывать развязку".
1)б
2)а
3)г
4)в
Объяснение: