На першому астероїді жив один-єдиний житель – король, “він був воістину повновладний монарх і не знав ніяких меж і обмежень”.
На другий планеті жила марнославна людина, якій здавалося, що вона “найкраща, найбагатша і всіх розумніша”, такі “люди глухі до всього, окрім хвали”.
На третій планеті жив п’яничка, який пив, щоб забути, що йому соромно пити. І після першої, і після другої, і після третьої планети Маленький принц переконувався, що “дорослі – дуже, дуже, дуже дивний народ”.
На четвертій планеті жила ділова людина – до такої міри зайнята, “що при появі Маленького принца навіть голови не підняла”. Ділова людина володіла зірками, тому що до нього “ніхто не здогадався ними заволодіти”.
П’ята планета була менше за всіх, і на ній жив ліхтарник
«У його роботі все-таки є сенс. Коли він запалює свій ліхтар — немов народжується ще одна зірка чи ще одна квітка. А коли він гасить ліхтар — немов зірка чи квітка засинають. Чудове заняття. По-справжньому корисне, тому що красиве», «Йому все більше подобалась ця людина, вірна своєму слову», «Він думав не тільки про себе».
Шоста планета була величезною. На ній жив географ , що вивчає моря, річки, міста, гори й пустелі і не знає, чи перебувають вони на його планеті. Це був географ, а не мандрівник.
Сьома планета була Земля."Земля — планета неабияка! На ній сто одинадцять королів (не поминаючи, звісно, і муринських), сім тисяч географів, дев'ять тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п'яничок, триста одинадцять мільйонів шанолюбців, себто десь із два
В сказке "Черная курица или подземные жители" скрытый смысл. С одной стороны может показаться, что вот повезло мальчику - ничего не делает, а на уроках отвечает и это всего лишь за молчание про это подземное царство. Но на самом деле сказка учит быть добрым, честным и не быть меркантильным. Учит быть добросовестным во всех делах, а также учит нести ответственность за свои поступки. И еще одно золотое правило - за все в жизни нужно платить. Уметь дружить, отдавать добро, а не только пользоваться им, быть честным с собой.
На початку твору Фауст — вчений, який усе життя присвятив науці та пошуку істини. На відміну від учених-схоластів, він намагається процес пізнання зробити засобом практичного перетворення світу, що є одним з просвітницьких гасел. Фауст — шановна людина: він рятував мешканців під час епідемії. В нього є учні, він — всебічно розвинена особистість, але не відчуває задоволення, відчуття, шо його життя має сенс. Фауст дійшов висновку про обмеженість людського розуму. Такий емоційний стан навіть навіває героєві думки про самогубство. Але суперечка між Богом і Дияволом у «Пролозі на Небі», їхній вибір Фауста як найкращого зразка людини для експерименту для розв’язання їхньої суперечки, поява, як наслідок цих подій, Мефістофеля в оселі Фауста, докорінно змінюють долю героя
На першому астероїді жив один-єдиний житель – король, “він був воістину повновладний монарх і не знав ніяких меж і обмежень”.
На другий планеті жила марнославна людина, якій здавалося, що вона “найкраща, найбагатша і всіх розумніша”, такі “люди глухі до всього, окрім хвали”.
На третій планеті жив п’яничка, який пив, щоб забути, що йому соромно пити. І після першої, і після другої, і після третьої планети Маленький принц переконувався, що “дорослі – дуже, дуже, дуже дивний народ”.
На четвертій планеті жила ділова людина – до такої міри зайнята, “що при появі Маленького принца навіть голови не підняла”. Ділова людина володіла зірками, тому що до нього “ніхто не здогадався ними заволодіти”.
П’ята планета була менше за всіх, і на ній жив ліхтарник
«У його роботі все-таки є сенс. Коли він запалює свій ліхтар — немов народжується ще одна зірка чи ще одна квітка. А коли він гасить ліхтар — немов зірка чи квітка засинають. Чудове заняття. По-справжньому корисне, тому що красиве», «Йому все більше подобалась ця людина, вірна своєму слову», «Він думав не тільки про себе».
Шоста планета була величезною. На ній жив географ , що вивчає моря, річки, міста, гори й пустелі і не знає, чи перебувають вони на його планеті. Це був географ, а не мандрівник.
Сьома планета була Земля."Земля — планета неабияка! На ній сто одинадцять королів (не поминаючи, звісно, і муринських), сім тисяч географів, дев'ять тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п'яничок, триста одинадцять мільйонів шанолюбців, себто десь із два
мільярди дорослих."
Объяснение: