окей сочинение про зимние картину ок
Объяснение:
Сочинение по картине Шишкина «Зима»
Главная › Сочинения по картинам › Шишкин И.И. › Сочинение по картине Шишкина «Зима»
Шишкин создавал разные картины, которые тонко и с любовью передавали красоту родной природы. Художник показывал, что может увидеть обычный человек, если на секунду остановится, отдохнет от суеты. Просто не всегда у современного человека находится достаточно времени для походов в лес, наблюдения за природой, а картина Шишкина «Зима нам совершить заочную экскурсию в зимний лес.
На картине Шишкина «Зима» мы видим зимний лес, который изображен так реалистично, что становится немного прохладно. Белые, заснеженные деревья пригнулись под тяжестью груза, а отдельные деревья даже упали, не выдержав такой роскошного снежного убранства. Снег укрыл весь лес прекрасным покрывалом, на котором играют редкие лучи солнца. Еще большее ощущение праздника возникает при взгляде на маленькую птичку, которая притаилась на одном из деревьев. Она напыжилась, старается согреться, но, все равно, рада наступлению такой удивительной поры.
Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.
Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.
Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве ви Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов.
А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.
Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили по Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.
Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.
Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.
Объяснение:
Как-то так)