М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
ворона1111
ворона1111
16.03.2020 07:26 •  Литература

Словами Радісний дівочий усміх був гримасою на її пристаркуватім обличчі описано А Тайях
Б Мазайлиху
В тьотю Мотю
Г Тамару Василівну

👇
Ответ:
настя7585
настя7585
16.03.2020

ответ: Г)Тамару Василівну

Объяснение:

Мусінька (Тамара Василівна Гніда). -«Ніколи ще так прикро не впадала йому в очі щуплість її щік, помережених дрібними зморшками, недокрівність уст та розлеглість грудей, що невблаганно розпливались. Радісний дівочий усміх був гримасою на її пристаркуватім обличчі, і він не міг побороти в собі зухвалу думку, що коли вона гідна була першокурсного студента, то ніяк не варта першорозрядного лектора».

4,8(2 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
mariyalesnyak
mariyalesnyak
16.03.2020

Очнувшись, Раскольников, взял мать и сестру за руки и несколько минут внимательно всматривался в их лица.

Мать испугалась его взгляда. В этом взгляде просвечивалось сильное до страдания чувство, но в то же время было что-то неподвижное, даже как будто безумное. Пульхерия Александровна заплакала. Авдотья Романовна была бледна; рука ее дрожала в руке брата.

Мать рассказала Родиону, что они с Дуней приехали сегодня вечером, сообщила, что сама собирается ухаживать за ним, и сердечно поблагодарила Разумихина за и участие. Раскольников раздражительным тоном попросил оставить его одного, но затем остановил ее и стал расспрашивать о Лужине. Выслушав мать и сестру, он объявил, что на днях выгнал Лужина, и потребовал от Дуни, чтобы она отказалась от намерения выходить за него замуж.

– Брат, подумай, что ты говоришь! – вспыльчиво начала было Авдотья Романовна, но тотчас же удержалась. – Ты, может быть, теперь не в состоянии, ты устал, – кротко сказала она.

– В бреду? Нет... Ты выходишь за Лужина для меня. А я жертвы не принимаю. И потому, к завтраму, напиши письмо... с отказом... Утром дай мне прочесть, и конец!

– Я этого не могу сделать! – вскричала обиженная девушка. – По какому праву...

– Дунечка, ты тоже вспыльчива, перестань, завтра... Разве ты не видишь... – перепугалась мать, бросаясь к Дуне. – Ах, уйдемте уж лучше!..

– Пусть я подлец, а ты не должна... один кто-нибудь... а я хоть и подлец, но такую сестру сестрой считать не буду. Или я, или Лужин! Ступайте...

– Да ты с ума сошел! Деспот! – заревел Разумихин, но Раскольников уже не отвечал, а может быть, и не в силах был отвечать. Он лег на диван и отвернулся к стене в полном изнеможении. Авдотья Романовна любопытно поглядела на Разумихина; черные глаза ее сверкнули: Разумихин даже вздрогнул под этим взглядом. Пульхерия Александровна стояла как пораженная.

Разумихин старался успокоить мать и сестру товарища, объясняя все его нездоровьем, убеждал их уйти, обещал, что сам будет ухаживать за больным и сообщать им о его состоянии.

Говоря это, они стояли на лестнице, на площадке, перед самою хозяйкиною дверью... Разумихин был в необыкновенном возбуждении... Состояние его походило на какой-то даже восторг, и в то же время как будто все выпитое вино вновь, разом и с удвоенною силой, бросилось ему в голову. Он стоял с обеими дамами, схватив их обеих за руки, уговаривая их и... почти при каждом слове своем, крепко-накрепко, как в тисках, сжимал им обеим руки до боли и, казалось, пожирал глазами Авдотью Романовну, нисколько этим не стесняясь... Пульхерия Александровна, вся встревоженная мыслию о своем Роде, хоть и чувствовала, что молодой человек очень уж эксцентричен и слишком уж больно жмет ей руку, но так как в то же время он был для нее провидение, то и не хотела замечать всех этих эксцентрических подробностей. Но, несмотря на ту же тревогу, Авдотья Романовна хоть и не пугливого была характера, но с изумлением и почти даже с испугом встречала сверкающие диким огнем взгляды друга своего брата, и только беспредельная доверенность, внушенная рассказами Настасьи об этом странном человеке, удержала ее от покушения убежать от него и утащить за собою свою мать. Она понимала тоже, что им и убежать-то от него теперь уж нельзя. Впрочем, минут через десять она значительно успокоилась...

Наконец Разумихину удалось убедить Дуню и Пульхерию Александровну, и они направились в гостиницу. Разумихин, схватив их обоих под руки, пошел вместе с ними.

Александровне.

Зосимов сказал, что состояние Раскольникова в настоящий момент не вызывает опасений; что болезнь его «имеет некоторые нравственные причины» и вызвана, главным образом, тревогами и заботами; что в больном заметна «какая-то неподвижная мысль», признак мономании. Приезд родных, по его мнению, должен был укрепить состояние больного и благотворно подействовать на него. Рассказав все это, Зосимов, довольный собой и произведенным впечатлением, вышел. Разумихин, уходя вместе с ним, пообещал прийти к ним завтра утром «с рапортом».

4,7(92 оценок)
Ответ:
Праця, пізнання і спілкування є, як відомо, основними формами соціальної активності особистості, самостійними життєвими цінностями, вищими соціальними потребами.

Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усього життя, і особливо в молодості, є любов. Любов — це істинне морально-естетичне почуття, яке базується на емоційно-духовному переживанні, зацікавленості, симпатії, що виражається у цілеспрямованій прихильності до предмета любові, у безкорисливому і самовідданому прагненні до нього.

Поняття любові багатозначне. Це любов до Бога, ідеї, людини, справи (професії), батьківщини, народу, материнська й батьківська любов до дітей, дитяча любов до батьків, кохання між чоловіком і жінкою — тобто любов має найрізноманітніші форми виявлення. Специфічний зміст любові складають вибірковість, самовідданість, духовна близькість і висока емоційно-духовна напруга, ідеалізація предмета любові, потреба у з'єднанні з ним, взаємопроникнення, здатність до загостреного сприйняття навколишнього світу. Любовні стосунки за своєю природою вибіркові й само-цінні. Почуття любові виявляється у найрізноманітніших людських стосунках
Товариські відносини будуються не розумній основі, і люди, що вступають у ці відносини, готові прийняти й дотримувати кодексу товариства. Цей кодекс припускає повна довіра й відкритість людей по відношенню друг до друга. У дійсних товаришів немає побоювань, що їхні таємні думки й почуття можна використати один одному на шкоду.

Сумлінність у сфері ділових відносин у дійсних товаришів означає таке відношення кожного з них до роботи, при якому вони чесно й відповідально виконують доручену їм частина роботи, причому незалежно від того, контролюються або не контролюються їхні дії з боку.

Під дружбою розуміється такий вид глибоких особистих людських відносин, які найчастіше виникають між людьми однакового віку й того самого підлоги. Для друзів головне - психологічна єдність і постійний нестаток друг у другу. Друзі допомагають, підтримують один одного у важкі хвилини, особливо при рішенні особистих питань. Цим моментом дружба відрізняється від товариства, хоча й ті й інші відносини приблизно однакового ступеня психологічної близькості й взаємозалежності людей. Друзі без страху довіряють один одному саме інтимне, завжди й у всьому можуть один на одного покластися, ніколи не залишають один одного в лиху.
4,5(47 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ