Родион Раскольников - главный герой романа Ф. М. Достоевского " Преступление и наказание". Живет он бедно, в темной, похожей на угол, комнате, часто закладывает вещи, порой не выкупая их назад. Как-то он подслушал в распивочной разговор о том, что великим все можно. Вот он и задал себе вопрос : " Тварь ли я дрожащая или право имею ? ". Решил. что имеет право, потому что такие люди, как старуха - процентщица( у которой он закладывал вещи), пользы обществу не приносят, а потому вредны и подлежат уничтожению. То есть планируемое убийство Раскольников подвел под " философскую базу". Он долго готовился к преступлению, делал петлю для топора Убить хотел одного человека, а получилось - что троих, ибо в доме " вши" оказалась ее беременная сестра... Это потом придет раскаяние и наказание за содеянное. А пока
Талановитий автор В. Г. Короленко у творі «Сліпий музикант» розповів історію обдарованого хлопчика, який був сліпий від народження. У цьому творі автор розкриває таку тему, як роль мистецтва в житті людини.
Петрусь народився в негоду, що стало символом прийдешнього нещастя. Хлопчик був абсолютно здоровий, от тільки з народження доля позбавила його можливості бачити фарби цього світу. Його виховували мати і дядько. Вони завжди були поруч, дозволяли хлопчикові адаптуватися до світу, який його, як каліку тільки відштовхував.
Петрусю доводилося складніше інших дітей, адже він не бачив. Але дитяча душа хлопчика почала тремтіти, коли на п’ятому році життя його вибрала музика. Музика виступає у книзі ще одним героєм і ангелом охоронцем незвичайного хлопчика. Захоплення музикою відкрило для дитини небувалі фарби існуючого світу, світу емоцій, котрий він розумів на універсальній мові. Звуки давали Петрусю можливість бути повноцінною дитиною. Саме професійні заняття фортепіано дозволили хлопчикові, який не бачив від народження, відчути всю повноту життя, знайти подругу, побудувати сім’ю і відчувати себе повноцінною людиною.
Петрусь пройшов ряд невдач та горя, впоратися з якими йому до близькі та сусідська дівчинка Евеліна. Музика ж дозволила герою реалізувати себе як особистість, відчути впевненість і дало усвідомлення, що він такаж повноцінна людина, як і всі інші.
Разворачивайтесь в марше! Словесной не место кляузе. Тише, ораторы! Ваше слово, товарищ маузер. Довольно жить законом, данным Адамом и Евой. Клячу истории загоним. Левой! Левой! Левой!
Эй, синеблузые! Рейте! За океаны! Или у броненосцев на рейде ступлены острые кили?! Пусть, оскалясь короной, вздымает британский лев вой. Коммуне не быть покоренной. Левой! Левой! Левой!
Там за горами горя солнечный край непочатый. За голод за мора море шаг миллионный печатай! Пусть бандой окружат нанятой, стальной изливаются леевой,- России не быть под Антантой. Левой! Левой! Левой!
Глаз ли померкнет орлий? В старое станем ли пялиться? Крепи у мира на горле пролетариата пальцы! Грудью вперед бравой! Флагами небо оклеивай! Кто там шагает правой? Левой! Левой! Левой!
