Хлестаков, когда он полностью вошёл во вкус своей высокой фикциональной роли петербургского проверяющего. Безоговорочно покоряет в первую очередь масштаб этих мечтаний. Позднейшая карамазовская сентенция о том, что «человек слишком широк – я бы сузил» здесь подаётся в денежном эквиваленте, то есть широта сознания распространяется только на получение немыслимых материальных благ, которые взойти на вершину власти и ощутить сладость превосходства.
Герои «Ревизора» мечтают самозабвенно, долго и помногу. Судья Ляпкин-Тяпкин – об очередной порции борзых щенков для своей охоты, городничий – о генеральском чине, Марья Антоновна (дочь городничего) – о богатом и знатном женихе, Анна Андреевна (её мать) – о том, чтобы весь век пленять новых поклонников своим неувядающим кокетством. Бобчинский и Добчинский желали бы нести сплетни по всей русской земле, если бы им позволили, в
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/revizor/o-chem-mechtayut-geroi-komedii.html
Хоча буває в житті момент, коли доводиться замислитися над своїм життям. Для Скруджа це були подорожі з Духами Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Найсильнішим моментом цієї мандрівки було страшне видовище власної смерті й відкриття того, що вона не викликала ні в кого співчуття. Потрясіння від побаченого підштовхнуло до прозріння й розбудило давно забуте відчуття каяття. А спокута гріхів, як відомо, веде до очищення. Очищення від зла, що панувало в його душі, відродило і серце героя. Скам'яніле від душевного холоду, воно було здатне на вияв лише негативних рис (похмурість, жадібність, жорстокість). Під впливом різдвяної подорожі серце розтануло і стало таким, як у нормальної людини, здатним на добро, милосердя, співчуття, щедрість, людяність. І тільки тепер Скрудж відчув себе щасливим