Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків.
Час складається з моментів. Ми непомітно проходимо повз одні, при згадці про інші серце починає тривожно калатати, деякі запам'ятовуємо назавжди. І немає чіткого алгоритму, чому відбувається саме . так. Іноді довірливий погляд, гарячий подих, невловимий аромат, що кружляє в повітрі... Умови, місце зустрічі, твій соціальний статус — все це марнота: є лише відчуття і емоції — споконвічна загадка людства. Виникаючи у певний момент, вони по вінця сповнюють людину. Сліплять очі, заволодівають свідомістю, зачакловують волю і розум, позбавляють нас можливості говорити. А коли полум'я згасне, маємо вірогідність, шо тепло його зігріватиме нас усе життя
2.»Из жалости один монах ребёнка прИзрел»
3.Начало исповеди умирающего Мцыри.
4.»В душе я клятву произнёс…»
5.»Ты жил,старик—я так же мог бы жить»
6.»Ты хочешь знать,что видел я?»
7.»И вспомнил я отцовский дом»..
8.»Я убежал.О,я как брат обняться с бурей был бы рад!»
9.»Недвижим, молча я лежал…»
10.»На краю грозящей бездны я лежал…»
11.И все природы голоса сливались тут…»
12″Тогда к потоку с высоты спускаться начал я.»
13.»Грузинка узкою тропой спускалась к берегу».
14″Из виду горы потерял и и тут с пути сбиваться стал».
15″Тогда на землю я упал и в исступлении рыдал»
16″Из чащи выскочил и лёг…могучий барс.»
17.»И первый бешеный скачок…мне смертию грозил».
18.»Бой закипел,смертельный бой!»
19″Судьба смеялась надо мной!»
20.»Вернулся я к тюрьме моей…»
21.»Да,заслужил я жребий свой!..»
22.»Палил меня огонь безжалостного дня»
23.»Я умирал».
24″ Я найден был…»
25.»Прощай, отец…»
26.»И с этой мыслью я засну и никого не прокляну!..»
ВЫБЕРИ ЧТО НАДО