Складіть твір на тему: Який твір з зарубіжної літератури я раджу прочитати учням 7 класу. За таким планом: 1. Я дуже люблю читати. 2. Прочитані твори. 3.Нова інформація. 4.Моя порада.
Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.
Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.
Повість починається з епіграфа: «Бережи честь змолоду», що змушує нас замислитись, про що ж цей твір. Головним героєм твору є Петро Андрійович Гриньов, молодий сержант гвардії. Він гарний, розумний, трохи знав французьку мову. До шістнадцяти років був, як він сам говорив, недорослем, ганяючи голубів і граючи в чехарду з дворовими хлопцями. Але в один момент усе змінилося, його направляють на службу. А Петро уявляє собі, що служба ця – розвага. Але батько направив Петрушу до Оренбурзької губернії в Білогірську фортецю. Петро засмутився, плани його валилися, бо замість офіцера гвардії в Петербурзі, він – якийсь сержант ще й у Білогірської фортеці. Далека дорога в фортецю його пригнічує. Ось кілька рядків: «Я наближався до місця мого призначення. Навколо мене простягалися сумні пустелі, пересічені пагорбами і ярами. Все було покрито снігом. Сонце сідало. Кибитка їхала по вузькій дорозі, або точніше по сліду, прокладеному селянськими саньми». В кибитці йому приснився сон. І як виявилося пізніше, сон цей був віщим.
Приїхавши в Білогірську фортецю, він знайомиться зі Швабриним. Швабрин на перший погляд був приємною людиною, але пізніше стане ясно, що це зрадник. Зрадник Батьківщини, зрадник свого народу. Він боявся смерті, і у що б то не стало, робив усе, аби домогтися свого. Нехай навіть це буде коштувати життя батькові Мар’ї Іванівни. Та повернемося до їх знайомства. Швабрін розповідає Петруші про капітанську доньку Мар’ю Іванівну. Він описує її як довершену дурочку. І, природно, якщо Вам описують людину з поганого боку, то і ставлення у Вас до неї буде не дуже хороше.
При першому знайомстві з Марією Іванівною Петро дійсно дивиться на неї, як на поганулю, але варто було йому придивитися, як Петро розуміє, що тут інше. Маша була дівчиною років сімнадцяти, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха, які у неї так і горіли. Маша спочатку сторонилася Петра. Та через кілька тижнів це минулося. Гриньов знайшов у ній розсудливу й чутливу дівчину. Петро закохався. І тут він пише чудові вірші. Дуже чутливі, окрилені:
Завещание . Написано в конце 1840 г.; связано с участием Лермонтова в военных действиях на Кавказской линии (поход в Большую и Малую Чечню). Стихотворение-рассказ, стихотворение-монолог; повествователь отделен от автора, это персонажная, ролевая лирика. Это монолог человека, наделенного своей судьбой, биографией ("простой человек", простая душа). В пространстве стихотворения присутствует невидимый собеседник, земляк, к которому обращено завещание Простота повествователя, его бесхитростность выражаются в его речи, причем автор именно эту сторону (безыскуеность, простоту и искренность) подчеркивает. Персонаж наделен трезвостью взгляда на себя и на других: в конец каждой строфы вынесены выводы, говорящие о трезвости героя. план 1) творческая история 2) тема и идея 3) композитор и внутренний сюжет 4) описания лирического героя 5) особенности языка(какие средства использовались) 6) жанр 7) размер и рифма 8) место в творчестве поэта
В своем романе «Капитанская дочка» Александр Сергеевич Пушкин описал очень важные для достойной жизни человека вещи, такие как честь, долг и любовь. Мне кажется, что в этом романе писатель попытался описать идеал отношений двух простых людей, русского офицера Петра Гринева и капитанской дочки Марии Мироновой. Хотя большую часть в произведении уделена Гриневу, в романе все же главной героиней является Маша Миронова. Именно в этой милой девушке, дочери капитана Ивана Миронова, Пушкин описывает идеал дочери, женщины и жены. В произведении Маша предстает перед нами милой, чистой, доброй, заботливой и очень верной девушкой. Возлюбленный Марии, Петр Гринев, с самого детства воспитывался в обстановке высокой житейской нравственности. В личности Петра объединяется заботливое, доброе и любящее сердце его матери и честность, смелость и прямота, доставшаяся ему от отца. Впервые Петр Гринев знакомится с Марией Мироновой, когда он прибывает в Белогорскую крепость. Впечатление о Маше у Петра сразу складывается, как о несерьезной, легкомысленной девушке. Коротко говоря, Гринев воспринимает Машу как простую «дурочку», ведь именно так и описывает офицер Швабрин Петру капитанскую дочку. Но вскоре Гринев замечает в Марии очень добрую, отзывчивую и приятную особу, полную противоположность описанию Швабрина. Гринев проникает к Маше глубокой симпатией, и с каждым днем эта симпатия становилась все больше и больше. Прислушиваясь к своим чувствам, Петр стал сочинять для своей возлюбленной стихи, которые и стали причиной насмешек Швабрина над Гриневым. В этот момент мы замечаем в Петре Гриневе качества, присущие настоящему мужчине. Петр заступается за свою возлюбленную Машу Миронову без всякой трусости и с желанием отстоять честь капитанской дочери назначает дуэль со Швабриным. Дуэль закончилась не в пользу Гринева, но вовсе не из-за слабости Гринева перед Швабриным, а из-за глупой ситуации, отвлекшей Петра от своего противника. Итог — Гринев ранен в грудь. Но именно это событие стало переломным моментом в отношениях Марии и Петра. Первым человеком, которого больной и слабый после «поражения» в дуэли Петр Гринев увидел у своей постели, стала его возлюбленная Мария Миронова. В этот момент чувства Петра к Маше в его сердце воспылали еще сильнее и с новой силой. Не став ждать, в эту же секунду Гринев признался Маше в своих чувствах и предложил ей стать его женой. Мария поцеловала Петра и призналась ему в своих взаимных чувствах. Волнуясь за его и так слабое состояние, она попросила его придти в чувства и успокоиться, не тратить силы. В этот момент мы замечаем в Марии заботливую и ласковую девушку, волнующуюся за состояние своего милого. С новой стороны Маша показывается нам, когда Гринев получает отказ от отца в благословении его избранной. Мария отказывается выходить замуж без одобрения родителей своего жениха. Эта ситуация открывает нам Машу Миронову как чистую, светлую девушку. По ее мнению, без благословения родителей не будет Петру счастья. Маша думает о счастье любимого и даже готова пожертвовать своим. Мария допускает мысль о том, что Петру нужно найти другую жену, угодную сердцу его родителей. Без своей любимой, Гринев теряет смысл существования. В момент захвата Белогорской крепости, Мария остается круглой сиротой. Но и в такой сложный для нее период, она остается верной своей чести, она не поддается попыткам Швабрина женить ее на себе. Она решает, что лучше вовсе умереть, чем выйти замуж за человека, которого она презирает.
Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.
Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.
Повість починається з епіграфа: «Бережи честь змолоду», що змушує нас замислитись, про що ж цей твір. Головним героєм твору є Петро Андрійович Гриньов, молодий сержант гвардії. Він гарний, розумний, трохи знав французьку мову. До шістнадцяти років був, як він сам говорив, недорослем, ганяючи голубів і граючи в чехарду з дворовими хлопцями. Але в один момент усе змінилося, його направляють на службу. А Петро уявляє собі, що служба ця – розвага. Але батько направив Петрушу до Оренбурзької губернії в Білогірську фортецю. Петро засмутився, плани його валилися, бо замість офіцера гвардії в Петербурзі, він – якийсь сержант ще й у Білогірської фортеці. Далека дорога в фортецю його пригнічує. Ось кілька рядків: «Я наближався до місця мого призначення. Навколо мене простягалися сумні пустелі, пересічені пагорбами і ярами. Все було покрито снігом. Сонце сідало. Кибитка їхала по вузькій дорозі, або точніше по сліду, прокладеному селянськими саньми». В кибитці йому приснився сон. І як виявилося пізніше, сон цей був віщим.
Приїхавши в Білогірську фортецю, він знайомиться зі Швабриним. Швабрин на перший погляд був приємною людиною, але пізніше стане ясно, що це зрадник. Зрадник Батьківщини, зрадник свого народу. Він боявся смерті, і у що б то не стало, робив усе, аби домогтися свого. Нехай навіть це буде коштувати життя батькові Мар’ї Іванівни. Та повернемося до їх знайомства. Швабрін розповідає Петруші про капітанську доньку Мар’ю Іванівну. Він описує її як довершену дурочку. І, природно, якщо Вам описують людину з поганого боку, то і ставлення у Вас до неї буде не дуже хороше.
При першому знайомстві з Марією Іванівною Петро дійсно дивиться на неї, як на поганулю, але варто було йому придивитися, як Петро розуміє, що тут інше. Маша була дівчиною років сімнадцяти, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявим волоссям, гладко зачесаним за вуха, які у неї так і горіли. Маша спочатку сторонилася Петра. Та через кілька тижнів це минулося. Гриньов знайшов у ній розсудливу й чутливу дівчину. Петро закохався. І тут він пише чудові вірші. Дуже чутливі, окрилені:
Объяснение: