Объяснение:
Романтизм "Вечорів ..." - це, перш за все прояв глибокого інтересу до особливостей національного менталітету, духовності та самобутності української історії, народності художнього мислення, малювання оригінальних характерів індивідуумів, що визначало Християнсько-філософську концепцію людського буття. Містичний романтизм Гоголя, з витоків якого визначиться в подальшому фантастичний реалізм багатьох письменників XX віку (О.Довженко, Г.Булгаков, Ч.Айтматов, Гарсіамаркес), перекреслював ідилічні уявлення про Україну, які склалися в літературі на той час.
Увага Гоголя зосередиться на соціально-етичних, духовних, історичних проблемах, які не будуть залишати письменника до кінця життя: це втручання злих духів в долю людини, який часто робить її безпорадно трагічною, несе спокушеному грішникові жорстоку розплату за скоєний переступити, за надмірну довірливість та спокуса допитливістю, бажанням облаштувати земне життя примарними розкошами, здобутими часто на крові і горе інших.
Повість про Басаврюка, пов'язаного з нечистою силою (саме "нечисту силу", яка підступно шкодить людині, ведучи до загибелі душі, проявляє надмірну увагу автор), відома в "Вечорах ..." під назвою "Вечір напередодні Йвана Купала". У творі, побудованому на міфологічної фабулі, передана романтично трагічна історія батрака Петра Безродного, красивого і безпорадного, безнадійно, здавалося б, закоханого в доньку багатого козака Коржа СИДОРКО. Дівчина відповідає юнакові взаємністю (любов бідного наймита до дочкам із заможних сімей часто було провідною темою в фольклорі, з часом до неї звернуться Т.Шевченко в своїх поемах, Марко Вовчок в "Народних оповіданнях" тощо), однак вони не можуть з'єднати долі, та й батько СИДОРКО проганяє Петра.
Поэма "Реквием" 1935-1940
В страшные годы ежовщины,Ахматова провела 17 месяцев в тюремных очередях. Ее сын был в тюрьме в "крестах". Как-то раз кто-то опознал Ахматову и синими от холода губами спросил:"А вы можете это описать?". И поэтесса ответила:"Да".Так появились 17 стихотворений,которые позже составили поэму "Реквием". Эти строки запоминали наизусть. И знали 11 человек. Впервые стих Ахматова записала на бумаге в 1962 году. Она гордилась,что ее никто не предал.
Слово "реквием" переводится,как заупокоенное место или богослужение по умершему. Эта поэма как плач матери по сыну,уводимому в тюрьму. И он похож на крестьянский плач по покойнику. Мать это услышала из глубины веков. Свое личное горе Анна Ахматова выразила в коротких строках: "Эта женщина больна,эта женщина одна. Муж в могиле,сын в тюрьме обо мне". Она говорит о себе в 3-м лице. Женщина превращается в тень,потому что такое горе вынести невозможно. "Я бы так не смогла". Ахматова пытается посмотреть на горе других людей,они так же трагичны. Героиня не может представить себе,какая же трудная доля выпала ей-веселой грешнице. Мать пытается передать свое отчаяние,бросается в ноги палачу,все перепуталось в ее сознании. Потом приговор упал как каменное слово. Мать на грани жизни и смерти. Она остается в опустелом доме и зовет смерть. Но смерть не приходит,а приходит безумие. Начинается душевная боль матери,и тогда мать обращается к судьбе. Богоматери Марии. Она дала миру сына искупителя и тоже перенесла его смерть. Личность Христа волновала Ахматову,она походила на судьбу ее сына. И теперь стихи звучат как удары колокола. Как невелико отчаяние матери,но она одерживает победу над палачами. И дальше она уже спокойно рассуждает о судьбе тех,кто был "в крестах" и очереди. О стойкости и непреклонности женщины-матери. Мать достойна монумента. Если его когда-нибудь поставят,то пусть это будет около "крестов",где она провела 300 часов.