"Бабье лето" Дон-Аминадо составить анализ по плану ПЛАН 1) идея стихотворения 2) образ лирического героя 3) изобразительные средства 4) актуальность произведения ОЧЕНЬ НАДО
Народився Андрій Платонович Климентов 20 серпня (1 вересня) 1899 року в Воронежі в робочій багатодійтній сім’ї. Будучи старшим сином, Андрій допомагає батькам у вихованні братів і сестер, а пізніше починає забезпечувати матеріально. Освіту було отримано спочатку церковно -приходській школі, потім — в 4х — класній міській школі. З 1918 року почав вчитися в технічному училищі Воронежа. Через скрутне матеріальне становище в сім’ї рано почав працювати. Змінив він багато професій: був помічником машиніста, литейщиком труб на заводі, працював у страховій сфері, у виробництві млинових жорен. Писати став під час громадянської війни, оскільки працював військовим кореспондентом. За цим послідувала активна творча діяльність: Платонов Андрій проявив себе як талановитий письменник (публіцист, поет) і критик. У 1921 році він публікує свою першу книгу «Електрифікація», а 1922 році в світ виходить книга віршів Платонова «Блакитна глибина», що отримала позитивні відгуки критиків. Після закінчення політехнікуму в 1924 році, Платонов працює електротехніком і меліоратором. Як багато людей того часу, Платонова наповнений ідеалістичними революційними ідеями. Висловлюючи їх у своїх творах, автор з часом приходить до протилежної думки, зрозумівши нездійсненність задуманого. У 1927-1930 рр . Платонов пише одні з найбільш значущих своїх творів: повість «Котлован» і роман «Чевенгур». Потім в житті Платонова настає переломний момент. Після друку повісті «Про запас», яка була різко розкритикована Йосипом Сталіним, твори письменника відмовляються публікувати. Під час Великої Вітчизняної війни Платонов, як і під час громадянської війни, працює військовим кореспондентом. Повісті та військові розповіді Платонова знову друкуються. Однак літературна свобода письменника тривала недовго. У 1946 році, коли вийшла розповідь Платонова «Повернення», його знову перестають друкувати через надмірну критику, тепер уже назавжди. Ймовірно, такі події привели його до іронічних думкок з приводу нездійсненності революційних ідей. Помер письменник 5 січня 1951 в Москві від туберкульозу, і був похований на вірменському кладовищі. Літературна слава до письменника прийшла вже після смерті. Твори автора — повісті «Місто Градів», «Ефірний тракт», «Таємна людина», «Епифанские шлюзи». Розповіді «Як запалилася лампа Ілліча», «Третій син», «Піщана вчителька», «Ямська слобода». Збірка віршів «Блакитна глибина». Роман «Чевенгур», повість «Про запас», притча «Котлован». Андрій Платонов цікаві факти Він був найстаршою дитиною в сім’ї. У його батьків було 11 дітей. Письменник закохався в Марію Кашинцеву. Вона довго не хотіла офіційно оформляти їх відносини, але вагітність змінила її рішення. Закохані одружилися в 1921 році, а через рік у пари народився син, якого назвали Платоном. У 1944 році Марія Олександрівна народила письменникові дочку Машу. Мати і дружина письменника не знайшли спільної мови, йому не вдалося налагодити відносини між двома головними жінками в його житті. Насправді Платонов — це псевдонім Андрія Платоновича. Його справжнє прізвище Климентов. Письменник мав славу сумної і мовчазної людини.
“Война и мир” была написана в 60-е годы XIX века. Правительство Александра I отменило крепостное право, но не дало крестьянам земли, они бунтовали. Россия и Запад, исторические судьбы России и ее народа — это были самые злободневные вопросы времени. Они постоянно волновали Толстого. Толстой всегда был против революции, но надеялся путем просвещения, реформ, конституций устроить идеальный социальный строй. “Война и мир” — одно из самых замечательных произведений литературы. Годы работы над романом — это время напряженнейшего труда писателя. Творческие искания Толстого всегда были связаны с жизнью. Роман задумывался как грандиозное исследование полувековой истории России в ее острых столкновениях и сопоставлениях с Европой, как постижение национального характера русского народа и всего строя его жизни. В романе поставлены психологические, социальные, исторические, нравственные проблемы, говорится об истинном и ложном патриотизме, о роли личности в истории, о национальном достоинстве русского народа, о дворянстве, в романе действуют свыше двухсот исторических лиц. Представляя события с человеческой, нравственной стороны, писатель нередко проникал и в их подлинную историческую сущность. Наполеон претендовал на великую роль в истории, рассчитывал творить историю, подчиняя ее собственной воле. Толстой говорит, что он деспот не только по положению, но и по убеждению. Он развенчивает его величие. “Нет величия там, где нет простоты, добра и правды”, — писал Толстой. В “Войне и мире”, этом романе-исследовании, огромная роль отводилась картине характеров и нравов. Он воссоздает душевные переживания разных людей того времени, их духовные устремления. Лучшими представителями дворянства являются Пьер Безухов и Андрей Болконский. Они оба стремятся к разумному устройству общества, оба жаждут правды. В конечном итоге они доходят до обращения к народу, к сознанию необходимости служить ему, слиться с ним, отрицают все формы либерализма. Характерно, что вообще дворянская культура того времени представлена в романе преимущественно этими умственными и нравственными исканиями “образованного меньшинства”. Внутренний мир человека, исследование души — вот одна из философских проблем, волнующих Толстого. У Толстого свой собственный взгляд на историю. Философские рассуждения в его романе — это его мысли, его думы, его мировоззрение, его понятие жизни. Одна из важных проблем “Войны и мира” — это соотношение личности и общества, руководителя и массы, жизни частной и жизни исторической. Толстой отрицал хоть сколько-нибудь значительную роль личности в истории. Он отказывался признать силой, руководящей историческим развитием человечества какую бы то ни было “идею”, а также желания или власть отдельных, пусть даже и “великих” исторических деятелей. Он говорил, что все решает “дух войска”, утверждал, что существуют законы, управляющие событиями. Эти законы неизвестны людям. Одна из философских проблем романа — это вопрос о свободе и необходимости. По-своему и оригинально решает Толстой этот вопрос. Он говорит, что свобода человека, исторического деятеля — кажущаяся, человек свободен лишь в том, чтобы не идти наперекор событиям, не навязывать им свою волю, а просто соответствовать истории, меняться, расти и таким путем влиять на ее ход. Глубока мысль Толстого о том, что человек тем менее свободен, чем ближе он поставлен к власти. В своих философско-исторических взглядах Толстой был близок Герцену. Роман назван “Война и мир”. Смысл названия: мир отрицает войну. Мир — это труд и счастье, война — это разобщение людей, разрушение, смерть и горе. Тема сочинения очень трудная, скорее она годится для выпускников института филологического факультета или аспирантов, которые занимаются исследованиями в творчестве Толстого. Я недостаточно полно отразила в своем сочинении все философские проблемы четырехтомного романа “Война и мир”, да это и понятно: нельзя на двух листах уместить все мысли Толстого, он же гений, но главные я постаралась затронуть.
