Если сопоставлять «Историю Пугачевского бунта» и «Капитанскую дочку», то несложно заметить существенную разницу, которая определяется разной целью автора. В «Истории Пугачевского бунта» описание напоминает исторический очерк, похожий на документальные записи. Много точных дат, названий географических мест. Детали, которые приводятся в тексте, имеют поясняющий характер, цель их использования — дать наиболее точную и четкую картину происходящего. В «Капитанской дочке» очень сильно отражена позиция автора, чего полностью лишено повествование в первом случае. Авторская позиция проявляется в эпиграфах, которые сопровождают каждую главу. Также она проявляется через образ рассказчика, который по художественному замыслу является очевидцем событий. Это позволяет автору добиться иллюзии достоверности происходящего, читатель верит простому и безыскусному рассказу героя-рассказчика. Мы как бы переносимся в то время, тоже превращаемся в очевидцев событий. Кроме того, в «Капитанской дочке» много второстепенных героев, создающих фон основному повествованию. С этих героев А.С. Пушкин предлагает читателю поразмыслить на самые высокие темы (честь, долг). Образ Пугачева в «Капитанской дочке» глубже. Автор показывает трагизм его положения: он разбойник, но и заложник своего положения (особенно ярко это видно в тот момент, когда он говорит Гриневу о том, что товарищи его воры и продадут его в любой момент). Очень важны реплики рассказчика, в которых также явно проявляется позиция автора, например, Гринев говорит о том, что русский бунт бывает бессмысленный и беспощадный и не дай бог бы видеть его никому. В «Капитанской дочке» есть очень поэтичные вставные элементы, например, сказка об орле и вороне, рассказанная Пугачеву старой калмычкой. Они придают повести поэтичность, глубину, философскую направленность. Эта разница определяется тем, что «Капитанская дочка» — это художественное произведение, задачей которого было показать историческое события через художественные образы, созданные гениальным автором.
Объяснение:
Объяснение:
Повість Андрія Чайковського “За сестрою” здобула широку популярність відразу ж після її написання. В творі ми переносимось в ті далекі часи, коли українські села і міста руйнували турецько-татарські загарбники, вони вбивали і забирали в полон людей нашого народу. На боротьбу з нападниками стали козаки, які ціною свого життя виборювали волю своїй землі. Але найбільше мене вразило те, що це не просто твір про певні історичні події, а справжня повість про пригоди, мужність та вірність.
Справжніми патріотами змальовані у творі козаки.
Вони волелюбні, життєрадісні, сповнені почуттям обов’язку перед рідним народом. Їм притаманна лицарська честь та синівська любов до своєї Батьківщини. Вони виступають не в ролі мстивих людей, а захисниками мирного населення. Нищать лише татар-воїнів в битвах, а гінців від татар не зачіпають. Але на шлях нищення вони встають лише тому, що в них немає іншого вибору, грабіжництво і вбивства, які спричиняють непрохані гості, просто змушують козаків боронити своїх рідних та земляків від рабства і смерті. Запорожці гуманно ставляться до тих татар, яких взяли в полон, але вони не милують тих українців, які зрадили рідну землю
і перейшли на бік загарбників.
Прикладом звитяги і гідності змальовується і головний герой твору Павлусь. Щоб урятувати свою сестру герой вирушає в небезпечні і довгі мандри. Він весь час намагається довести собі та іншим, що він є гідним нащадком козаків і зможе стати справжнім захисником свого краю. Чимало перешкод випало на шляху героя, проте він не здався і знайшов свою сестру, тим самим довів, що він належить до славного козацького роду.
Андрій Чайковський пізніше написав, що він створив цей твір з метою показати всім нашу історію козацького періоду, ще раз нагадати нам про те, ким ми є, хто наші предки. Я вважаю, що письменнику це вдалося, адже це не лише цікава повість, вона містить у собі дуже важливу думку – необхідність бути чесним, мужнім, патріотом свого рідного краю.
Восковий наліт листя-хвоїнок оберігає їх від зайвого випаровування вологи. Тому і не бояться "зимової посухи" хвойні дерева. І все ж в Хвоїнки теж накопичуються непотрібні дереву речовини, і вони поступово обпадають. У ялини хвоїнки змінюються через 5-7 років, у сосни - через 2-3 роки. Серед хвойних дерев є дивовижне виняток - це модрина. Восени її м'яка хвоя жовтіє і опадає. Ймовірно, таким чином модрина позбавляється від накопичених в голках непотрібних речовин, зменшує випаровування вологи.