Объяснение:
Тема: Джон Донн «Священні сонети». Сонет 19 «Щоб мучить мене…». Напруга почуттів ліричного героя. Символіка твору.
Ідея:У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок. Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд... До своєї особи ліричний герой відноситься критично « …я клубок із протиріч», антитези (антоніми) підкреслюють це ставлення (день-ніч, веселий-сумний, вогонь-лід). Герой звертається до Бога, молить, щоб почуття страху повернуло йому набожність і принесло душевний спокій ння.
Марк Юдалевич
На вокзале
«Ты помнишь ту трудную осень,
Прокуренный шумный вокзал,
И раненых носят и носят
В большой переполненный зал?
Как женщин, обняв автоматы,
Бойцы утомленные спят.
Глазами тревожных плакатов
В упор полонянки глядят.
Ни зги не видать на перроне,
Ослепшее небо без звезд,
Тоской расставания тронут,
Надрывно кричит паровоз.
И ты говоришь, что ненастье,
Что жаль – в затемненье таком,
Ты даже не можешь на счастье
Махнуть мне, прощаясь, платком.
С той осени езжено много,
Но вот из далеких сторон
Мой поезд обратной дорогой
Ворвался на тот же перрон.
По-прежнему осень и вечер,
Но только видней и видней
Сверкают, несутся навстречу
Десятки веселых огней.
А поезд чуть дрогнул и лихо
С разгона далекого врос
В счастливую неразбериху
Приветствий, объятий, знакомств.
Мы дома, мы дома, солдаты,
Мы в городе нашем родном.
И ты, как хотела когда-то,
Я вижу, мне машешь платком»
Объяснение: