Возможно, у каждого из нас есть такие моменты, когда чуствуеш себя никому не нужным. Многие из психологов называют это трагедией маленького человечка в современном мире... Я наверное соглашусь с этим высказыванием. Ведь в наше время, время тотальной занятости, загружености, постоянного сидения в сети так трудно найти реальных,живых людей с которыми можно поделиться своими мыслями, выслушать чужие проблемы и не чуствовать себя одиноким...
Кажется, у главного героя етого рассказа были и родители, и сестра, которым он материально. Но почему же в такое трудное время он остался один? На этот вопрос легко ответить: важна не материальная а умение дать хорошый совет в трудный для человека час, поддержать морально... Именно это понадобилось ему после превращения
ПРОДОЛЖАЙТЕ В ТОМ ЖЕ ДУХЕ))) ЗАРАНИЕ ИЗВИНЯЮСЬ ЗА ВОЗМОЖНЫЕ ОШИБКИ, ТАК КАК ГОВОРЮ НА УКРАИНСКОМ...
Пан Журден просто схиблений на дворянстві і всьому, що могло б пов’язати його з дворянами. Він неосвічений та дурний. Через це його поведінка викликає сміх. Він відвертий у своїх зізнаннях. Наприклад, він каже, що навіть не усвідомлював те, що вже багато років спілкується прозою. Для вчителів така людина – просто скарбниця. Автор, зображуючи сцени навчання за до іронії та сатири, наголошує на тому, що це досить безглуздо намагатись заробити свій капітал за титул дворянина. Його задум схожий просто на задум божевільного, а все, що з ним відбувається – на божевільний дім. За гроші неможливо придбати розум, можна лише втратити останні його краплі у цій гонитві.