В моем родном Санкт-Петербурге у меня есть любимое место – Летний сад.
Санкт-Петербург хорош всегда, в любую погоду и во всякое время года. Но каждый его уголок, каждый памятник имеет свою излюбленную пору, когда он до конца раскрывается перед нами. Для Летнего сада такая счастливаяпора – золотые дни осени.
Расцвеченный ее парадными красками, он торжественно задумчив и величав.
Я люблю гулять по Петербургу, а Летний сад, на мой взгляд, – это один из самых лучших и красивейших мест в нашем городе. Такое впечатление у меня возникло при первом его посещении. Самым красивым Летний сад бывает осенью.
Листья деревьев перекликаются с золочеными орнаментами ограды, жарко горят в прозрачном воздухе раскидистые кроны деревьев. Бледно-желтые, янтарные, пурпурные листья ложатся на обнаженные мраморные плечи статуй, на гранитные постаменты, подхваченные ветром, пляшут на аллеях, приятно.
Земля плачет потому что есть много больных, брошенных и старых людей. Им тяжело, но половина людей совсем безжалостные. Они-грубят таким людям. Ведь они даже не представляют как им тяжело, а ведь они сами могут оказаться на этом месте. Но мир не без добрых людей, земля-плачет а в то же время и радуется. Радуется она тому, что в мире есть хорошие, понимающие, добрые люди. Эти люди-помагают больным, старым, бое людям. Изаместо того что бы нагрубить таким людям, они Да, таких людей не много, но они существуют!
У літературному доробку великого українського письменника І. Франка є чимало різноманітних за жанрами творів. Це й поезія, і драматургія, і проза. Всі вони мають велику мистецьку цінність. Але я особисто віддаю перевагу Франкові, його яскравій і неповторній, ніжній ліриці, його віршам про кохання. Мім улюблений твір поета — вірш «Чого являєшся мені у сні?», який увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.Вірш «Чого являєшся мені у сні?» — це зворушливий монолог, що вражає Івідображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя. Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.Чого являєшся мені у сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі?Читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої,її стриманість у ставленні до ліричного героя. Про те, ця любов закоханого не знаходить відгуку в серці дівчини, свідчать у поезії словами «німі уста», «криниці дно студене» її прекрасних очей. Однак бажання забути образ милої було миттєвим. Ліричний герой просить , хоч у сні приходити до нього і приносити змученому серцю миті щастя.Так ниє серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в’яне, засихає.Як яскраво, поетично і разом із тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, гіркоту нерозділеного кохання. Написати так може лише любляча людина, яка все це сама вистраждала. І це було дійсно так. Фішкові «тричі приходила любов». Ольга Рошкевич — перша і незабутня любов поета, Юзефа Дзвонковська, яка відмовила Франкові свідомо, знаючи про свою смертельну недугу, Целіна Журовська — «гордая душа». Не склалося його кохання, і з’явилися ці чудові поетичні рядки.Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі?Тільки вміючи так, до самозабуття, до самозречення, кохати, тільки маючи такий могутній, неповторний талант, можна було створити прекрасну пісню великої любові, яка хвилюватиме й захоплюватиме серця людей вічно.Я дуже вдячна моєму улюбленому поетові за його неперевершений твір, і якому він торкається найглибших струн людського серця, возвеличує найприкрасніше з людських почуттів — кохання.
В моем родном Санкт-Петербурге у меня есть любимое место – Летний сад.
Санкт-Петербург хорош всегда, в любую погоду и во всякое время года. Но каждый его уголок, каждый памятник имеет свою излюбленную пору, когда он до конца раскрывается перед нами. Для Летнего сада такая счастливаяпора – золотые дни осени.
Расцвеченный ее парадными красками, он торжественно задумчив и величав.
Я люблю гулять по Петербургу, а Летний сад, на мой взгляд, – это один из самых лучших и красивейших мест в нашем городе. Такое впечатление у меня возникло при первом его посещении. Самым красивым Летний сад бывает осенью.
Листья деревьев перекликаются с золочеными орнаментами ограды, жарко горят в прозрачном воздухе раскидистые кроны деревьев. Бледно-желтые, янтарные, пурпурные листья ложатся на обнаженные мраморные плечи статуй, на гранитные постаменты, подхваченные ветром, пляшут на аллеях, приятно.
Объяснение:
Как-то так