Объяснение:
Життя Івана, оповите легендами, неначе штаб квартира ООН прапорами. Скільки всього містичного та міфічного мабуть не придумали про жодного з козацьких лідерів. Спробуємо розвіяти декілька міфів, які міцно укорінилися в нашій історичній пам’яті.
По-перше, багато хто думав, що кошовий отамана запорожців походив із бідноти. Історик Юрій Мицик у своїй праці «Іван Сірко» документально доводить, що герой цієї оповіді — з православного шляхетського роду. Королі Речі Посполитої в листах називали Сірка «уродзоним», та шляхтичем. Так, слово «шляхтич» може викликати недобрі асоціації з польськими гнобителям тогочасного українського селянства, але такий порядок речей був закладений у наші голови ще радянською системою. Насправді, цей термін означає поняття «лицар», «шевальє», «дворянин».
Існує легенда, що Сірко не програв жодної битви. Це майже правда, оскільки реально відомий козак, як військовий лідер, здобув 65 розгромних перемог, а програв насправді близько десятка невеличких боїв, які великої ролі у тих воєнних кампаніях не грали.
Сірко також встановив знатний рекорд у історії Запорозької Січі. Починаючи з 1659 і по 1680 рік, він не менше як 15 разів обирався кошовим отмаманом Війська низового запорозького. Відомий дослідник постаті Сірка історик Дмитро Яворницький вважав, що на виборах він перемагав 8 разів, а сучасні науково-популярні статті в мережі говорять нам, що 12. Але згаданий Юрій Мицик просто впевнений, що саме 15 разів, і підтверджує це джерелами, які досліджував та збирав майже 30 років.
А.Грин, в своей книге"Алые паруса" говорит о мечте.О большой мечте маленькой девочки.
О очень целеустремленной мечте.Ассоль-девочка,которую не понимали и не хотели понимать окружающие.Люди не хотят принимать того,чего они не понимают.Она не обращала внимание на злословия и оскорбления ,ей было хорошо с собой,наедине со своей мечтой.Она знала, верила, надеялась...Всегда найдутся люди, которые и поддержат.Она сумела понять, что вера в мечту-величайшая сила.И что бы не противостояло этой силе, она всегда выйграет.Тяжело и трудно было, но надежда-огонек, который вел ее всегда и везде, который согревал и освещал ей путь...
А Грей был добрым, своевольным и справедливым.Они с Ассоль похожи, ведь кто же поймет лучше чем родственная душа?)
Объяснение:
Моско́вский пожа́р 1812 го́да — возгорания, произошедшие в Москве в период со 2 (14) по 6 (18) сентября 1812 год во время оккупации города французскими войсками[1]. Пожар охватил практически весь Земляной и Белый города, а также значительные территории на окраинах города, уничтожив три четверти деревянных построек. Специалисты рассматривают несколько основных версий сентябрьских событий. По официальной версии царского правительства, пожар был вызван действиями оккупантов. Некоторые историки считают, что приказ о поджоге оставленного города мог отдать градоначальник Фёдор Ростопчин. Пожар 1812 года стал одним из самых крупных городских возгораний в России XIX века
Московский пожар.