Без чого не можна жити людині, щоб бути справді щасливою? Звичайно, це дім і сім'я. Родина — це ті, хто піклуються і переживають за тебе, уболівають і співчувають. Іноді трапляється так, що людина залишається самотньою. Щоб уникнути самотності, щоб знати, коли ти повертаєшся додому, що на тебе там чекають, люди заводять тварин. Це прекрасні істоти, які дарують радість спілкування, відчуття, що ти не один, що ти комусь потрібний.
і Не встигаєш переступити поріг, а до тебе кидається твій улюбленець, який чекав на твоє повернення з нетерпінням і вимагає, щоб йому приділили увагу. Хто б то не був" він прекрасно знає, що є повноправним членом родини, де його люблять і ніколи не образять, бо він довірився людині і не має нікого ближчого за неї.
Кожна тварина має свій характер, свої особливості, уподобання. Беручи в дім будь-яку живу істоту, ми беремо на себе велику відповідальність. Бо всі тварини беззахисні перед людиною, а ми дуже часто користуємося цим. Люди забувають, що тварини — їхні найближчі друзі, які не мають звички зраджувати. Буває навпаки — люди зраджують своїх домашніх тварин: зневажають їх, викидають на вулицю, віддають іншим, не думаючи про те, що серце цієї істоти вже навіки віддано саме їм.
Объяснение:
Я могу с уверенностью сказать, что Михаил Юрьевич Лермонтов – мой любимый поэт. Мне нравятся все его стихи. Это признанный мастер слова.
Мне нравятся стихи Лермонтова за то, что они заставляют задуматься о жизни. Недавно я прочел стих под названием “Молитва”. В нем говорится о том, что человек постоянно сталкивается в жизни с трудностями, однако нужно найти в себе силы и очистить свою душу при молитвы.
Сердце сжимается от тихой грусти, когда я читаю стих Лермонтова “Тучи”. Я представляю, как душа поэта мчится, не зная покоя, в “сторону южную”. Если задуматься, то каждый человек в определенные периоды своей жизни не может найти душевное пристанище.
Творчество Лермонтова – это бесценное сокровище русской литературы. Мне нравится, что в стихах Михаила Юрьевича описываются трудности, с которыми сталкивается каждый человек.
Король вспоминает, что среди его дворян есть
один человек, никогда не заискивавший перед ним.
Оценив бескорыстие Позы, он решает посоветоваться
с ним. Узнав, что король зовет его к себе, маркиз
Поза видит в этом удобный случай, чтобы убедить
короля в необходимости дать свободу угнетенному народу Нидерландов. Маркиз Поза говорит с Филиппом II не как подданный, а как «гражданин мира»
Король згадує, що серед його дворян є
одна людина, ніколи не запобігав перед ним.
Оцінивши безкорисливість Пози, він вирішує порадитися
з ним. Дізнавшись, що король кличе його до себе, маркіз
Поза бачить в цьому зручний випадок, щоб переконати
короля в необхідності дати свободу пригнобленого народу Нідерландів. Маркіз Поза говорить з Філіпом II не як підданий, а як «громадянин світу»