1.Г.Ібесе
2.Тема уроку БЕРНАРД ШОУ ''ПІГМАЛІОН''
БЕРНАРД ШОУ Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Вчився в католицькій і протестантській денних школах Дубліна. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Зайнявся журналістикою і літературою. З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями. Распродажа КОНФИСКАТА! Huawei P20 Pro за копейки! Осталось 5 штук Распродажа КОНФИСКАТА! Huawei P20 Pro за копейки! Осталось 5 штук Бернард Шоу починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World». Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю». У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми. 1892 написав першу п’єсу «Будинок вдівця». Виходять романи «Нерозумний шлюб», «Любов артиста». Протягом подальших шести років Бернард Шоу пише 9 повнометражних п’єс і одну одноактну: «Серцеїд» (1893), «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина» (1894), «Кандіда» (1897), «Обранець долі» (1897 ), «Поживемо-Побачимо» (1899). П’єси Шоу в постановці Джона Ведренна і Харлі Гренвілл-Баркера 1904-1907 рр. були настільки популярними, що в ці роки 701 спектакль був поставлений за його творами. Далі були написані «Людина і надлюдина» (1905), «Дон Жуан у пеклі», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913). Під час Першої світової війни Бернард Шоу активно займається політикою, пише великий нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикує Англію і Німеччину, закликає до переговорів, критикує сліпий патріотизм. У повоєнні часи видає п’єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924). У 1925 отримав Нобелівську премію. У віці за 70 в 30-их рр. Шоу багато подорожує (Індія, Південна Африка, Нова Зеландія, США, СРСР). Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п’єси «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р У віці 94 років, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер.
3.Я хз
Объяснение:
может быть правельно
И.А. Крылов был самым читаемым автором того века. Потому, что он в легкой и ироничной форме указывал на общечеловеческие недостатки и пороки, но показывал их с точки зрения именно русского человека, с его характером и складом ума. "
Можно выделить и еще одну особенность крыловских басен. Они имеют значительное сходство с народными сказками, их герои – волки, лисицы, медведи, орлы – воспринимаются читателем так же, как и герои сказок: как маски реальных образов и типажей.
Множество в баснях Крылова элементов фольклора. Так, в них нередко встречаются постоянные эпитеты, такие как "лето красное", "поле чистое", "сыра земля".
Он очень часто искусно вплетает в ткань басни народные пословицы и поговорк. Но помимо этого огромное число собственно авторских афоризмов вошли в разряд крылатых выражений. Афоризмом чаще всего становится, конечно, мораль басни: "А Васька слушает да ест", "А Ларчик просто открывался", "Ай, Моська! знать, она сильна, что лает на Слона!" и многие другие. Иногда им становится само название басни: "Тришкин кафтан", "Демьянова уха". То есть отдельные фразы становятся символами, приобретают аллегорический характер, что и является основной частицей структуры басни.
Объяснение: