Вона була гарної статури і висока на зріст, але не на стільки висока, щоб це кидалося в очі. Колір її шкіри був сліпучо-білим. Ясні блакитні очі дивилися з-під тонких каштанових брів. Густе світло-русе волосся, завите витонченими локонами, було прикрашене дорогоцінним камінням(A) Восьмикутний хрест його ордену, вирізаний з оксамиту, був нашитий на його мантії. Він зняв свою високу дорогу шапку; густе чорне волосся, під стать смаглявій шкірі, красиво обрамляли його чоло. Осанка і хода, сповнені величної грації, були досить привабливими, як би не пихатий вираз обличчя, що говорило про звичку до необмеженої влади(Б)
Восьмикутний хрест його ордену, вирізаний з оксамиту, був нашитий на його мантії. Він зняв свою високу дорогу шапку; густе чорне волосся, під стать смаглявій шкірі, красиво обрамляли його чоло. Осанка і хода, сповнені величної грації, були досить привабливими, як би не пихатий вираз обличчя, що говорило про звичку до необмеженої влади-(В)
Його обличчя виражало зарозумілість і повну байдужість до почуттів інших людей, але в його звертанні була особлива простота і справжність, що здаються проявом прямого і щирого характеру, але під ним приховується розбещеність чоловіка, що бачить себе вищим за інших за походженням, або багатством, або іншим яким-небудь випадковим перевагам(Г)
Вояк був трохи вище середнього зросту і здавався швидше тендітним, ніж міцної будови. На ньому був панцир з багатим золотим гравуванням; девіз на його щиті означав молодий дуб, вирваний з коренем(Д)
Лякливою та нерішучою ходою до зали увійшов худорлявий старий високий на зріст, що на кожному кроці кланявся. Він так звик триматися в згорбленому положенні, що здавався нижчим, ніж був насправді. Риси його обличчя були тонкі та правильні; орлиний ніс, пильні чорні очі, високий лоб, довге сіде волосся і борода(Е)
1-Леди Ровен
2-Айвенго
3-Ревека
4-Принц Джон
5 Ісаак
6 Буагільбер
Встанови відповідність між ім'ям героя і портретом *
Плз
Недалеко от Липино когда-то был большой омут. Течение на повороте было очень сильное и создавало страшные воронки. Спустя время река обмелела и поросла травой и тиной. Рыбачить там уже не было смысла.
Когда-то на берегу еще сильной реки ловил рыбу перевозчик Акимыч. Он войну и был ранен. После контузии при сильном волнении ему было тяжело говорить.
Вновь посетив старые места, автор встретил Акимыча, который нес на плече лопату. Он явно волновался. Зайдя за угол школьной ограды, сторож указал на куклу, которая валялась на земле. Кто-то поиздевался над ней. Похожая на ребенка, она лежала без платья, с продавленными глазами и ожогами от сигарет. Акимыч сожалел, что люди могут относиться к куклам жестоко. Брошенные игрушки, так похожие на человека, рождали в нем воспоминания о трагедии военного времени. Его сердце наполнялось скорбью от того, что истерзанная кукла, имеющая почти человеческий облик, не вызывает сострадания у людей. Взрослые и дети, проходя мимо, не обращают внимания на проявления подобной жестокости.
Акимыч похоронил куклу, будто человека и тяжело вздохнул, досадуя, что слишком много душевной слепоты и бессердечия на земле.