Ѕе женщины брали воду из колодца. Подошла к ним и старичок на камушек отдохнуть присел.
Вот говорит одна женщина другой:
- Мой сынок ловок да силен, никто с ним не сладит.
-А мой поет, как соловей. Ни у кого голоса такого нет, -
говорит другая. А третья молчит.
Сыновья
ой красоты:
слова, хар
3ека. .
нности
ачение .
pers
Что же ты про своего сына не скажешь? - спрашивают
её соседки.
Что ж сказать? - говорит женщина. - Ничего в нём осо-
a
бенного нету.
Вот набрали женщины полные вёдра и пошли. А ста-
учок - за ними. Идут женщины, останавливаются. Болят
руки, плещется вода, ломит спину. Вдруг навстречу три
мальчика выбегают. Один через голову кувыркается, ко-
есом ходит - любуются им женщины. Другой песню поёт,
Соловьём заливается - заслушались его женщины. А третий
кматери подбежал, взял у неё ведра тяжёлые и потащил их.
Спрашивают женщины старичка:
- Ну что? Каковы наши сыновья?
-Агде же они? - отвечает старик. - Я только одного сына
Основна проблема: пошук відповіді на питання: у чому полягає справжня свобода людини — у її гідності, громадських правах чи матеріальній незалежності.
Розв’язання проблеми: повернення до середньовічних традицій. Використання релігійних мотивів. Ускладнення форми творів. Світогляд: природа — шлях до Бога. Життя людини уявляється залежним від випадку, зовнішніх впливів, від природи.
Теми для своїх творів письменники брали із сучасного їм життя і в основному правдиво відображали його. Для художнього відтворення вони добирали з навколишньої дійсності відповідний матеріал: трагічні події, вияви страждання людей від урядових утисків, чиновницького беззаконня, невлаштованості побуту, різних невдач тощо.
Герої цих творів — вихідці з усіх станів суспільства, але, як правило, позначені психічною неврівноваженістю, хворобливими або низькими пристрастями, пройняті настроями приреченості.
Для композиції творів бароко характерні динамічність, напруженість розвитку подій, ускладненість сюжету і разом з тим слабкість зв’язку між його частинами, несподівані повороти дії, раптові переходи від однієї думки до іншої, часом протилежної за змістом, прагнення сполучати несполучуване: реальне й фантастичне, високе й низьке, прекрасне й потворне, добро і зло.