Через базарную площадь шли полицейский надзиратель Очумелов и городовой Елдырин. Неожиданно послышались крики и собачий визг. Из дровяного склада купца Пичугина выбежала на трех ногах собака, за которой гнался полупьяный «человек в ситцевой накрахмаленной рубахе и расстегнутой жилетке». Мужчина ухватил собаку за задние лапы. Шум привлек внимание людей, и вскоре вокруг собралась толпа. Очумелов решил разобраться, в чем дело.
Около ворот склада стоял тот самый мужчина и, «подняв вверх правую руку», показывал «толпе окровавленный палец». Очумелов узнает в нем золотых дел мастера Хрюкина. В центре же толпы сидел испуганный «белый борзой щенок с острой мордой и желтым пятном на спине».
Хрюкин объяснил полицейскому надзирателю, что собака его «ни с того ни с сего» укусила за палец. А так как работа у него «мелкая», и теперь может он этим пальцем «неделю не пошевельнет», то требует компенсации.
Очумелов начал выяснять, кому принадлежит собака, грозясь оштрафовать ее хозяина, а само животное истребить. Кто-то из толпы предположил, что это собака генерала Жигалова. Очумелову стало жарко, он попросил снять с него пальто и набросился на Хрюкина, обвиняя его в том, что видимо он «расковырял палец гвоздиком» и соврал всем.
Сомневаясь, городовой отметил, что у генерала таких собак нет – «у него все больше легавые». Очумелов тут же изменил мнение, советуя Хрюкину «дела этого так не оставлять» и «проучить» собаку. Однако кто-то из толпы снова сказал, что животное все-таки генерала. Очумелову стало холодно, он надел пальто и, грозя Хрюкину, распорядился отвести собаку к генералу.
Мимо проходивший генеральский повар Прохор сообщает, что собака точно не генерала. Очумелов снова распорядился, что животное нужно «истребить». Однако Прохор отметил, что собака принадлежит брату генерала. Очумелов тут же начинает относиться к щенку с трепетом и умилением и просит повара забрать его.
Примерно так)0
Объяснение:
І. А. Крилов «Миша і пацюк»: сюжет байки
У будинку переполох: загубилася кішка-мишоловка. Коли місцева миша дізналася про цю подію, вона відразу ж вирішила повідомити свою кращу подругу - щура, і з радістю повідомила їй про те, що кішка попалася в лапи самого лева, а той, очевидно, просто роздер її! Але щур зовсім не була в захваті від такої звістки. Вона почала запевняти миша в тому, що бідному тигру просто не вирватися з лап такого грізногозвіра, як кішка, так що сподіватися на те, що її тиранія по відношенню до щура і миші закінчиться, не варто.
У сюжеті байки Крилова «Миша і пацюк» головними героями є два цих тварин. Але найцікавіше, що найбільше кішки боїться саме щур, а не мишка, яка в кілька разів менше її. Цей момент поступово підводить читача до усвідомлення прихованого змісту твору, який ми постараємося розкрити прямо зараз.
Основна мораль в тому, що в очах слабовільного і боягузливого людини об'єкт його страху може бути роздутий до найбільших розмірів, і це, в общем-то, зрозуміло. Але якщо звернути увагу на всі нюанси байки Крилова «Миша і пацюк», то можна помітити, що більш слабким і боягузливим тут мається на увазі зовсім не миша, а саме щур. Сенс такої розстановки пріоритетів в тому, що боягуз, яким би не був він великим, часто виглядає більш шкода, ніж його родич меншого розміру. Іван Крилов хотів довести тим самим, що причина істинної боягузтва знаходиться в голові, і побороти її буває дуже складно.