М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Izolda111
Izolda111
07.11.2022 20:25 •  Литература

Мені однаково чи буду аналіз главное что бы было:

Рік написання
Жанр
Тема
Ідея
основна думка
метафори (если будут)
епітети (если будут)

👇
Открыть все ответы
Ответ:
aska311203
aska311203
07.11.2022
Образ жульєна сореля у романі «червоне і чорне» жюльєн сорель — представник покоління початку 20-х років xix століття. йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. наш герой — син теслі. він живе в маленькому провінційному містечку верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. в верьере його ніхто не розуміє. «усі і зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька …» юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був наполеон. після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з верьера — стати священиком. «пробити дорогу для жюльєна насамперед означало вирватися з вер’єра; батьківщину свою він ненавидів. все, що він бачив тут, будоражило його уяву ». і ось перша перемога, перший «вихід у світ». жюльєна запрошує до себе в будинок вихователем дітей мер верьера пан де реналь. уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, батько сімейства перейнявся до нього повагою, а пані де реналь відчувала до нього щось більше, ніж просто повагу. однак жюльєн почував себе тут чужим: «він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчку стола …» життя в будинку пана де реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. «совість жюльєна стала нашіптувати йому: « ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти й насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. о наполеон! який прекрасний було твій час! . » жюльєн почував себе самотнім у цьому світі. завдяки заступництву кюре шелана сорель потрапляє в безансонскій духовну семінарію. «якщо жюльєн тільки очерет коливний, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам», — сказав про нього абат пірар. і жюльєн став пробиватися.  навчався він старанно, але від семінаристів тримався осторонь. дуже скоро побачив, що «знання тут і в гріш не ставлять», бо «успіх в науках здається підозрілим». жюльєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». як не намагався юнак прикидатися дурником і нікчемою, він не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — надто вже відрізнявся він від інших. і нарешті — перше підвищення: його призначили репетитором по новому і старому завіті. жюльєн почував підтримку абата пірара і був вдячний йому за це. і раптом — несподівана зустріч з єпископом, яка вирішила його долю. жюльєн переїжджає в париж, в будинок маркіза де ла-моля і стає його особистим секретарем. ще одна перемога. починається життя в особняку маркіза. що ж він бачить? «у цьому особняку не допускалися ніякі похвальні відгуки про беранже, про опозиційні газети, про вольтера, про руссо, ні про що б то не було, що хоч трохи віддавало вільнодумством і політикою. найменша жива думка здавалася грубістю ». перед ним відкривався новий світ. але цей новий світ був таким же, як і світло в верьере і безансоні. все було засноване на лицемірстві і наживі. жюльєн приймає всі правила гри і намагається зробити кар’єру. його очікувала блискуча перемога. але роман з дочкою маркіза матільдою розладнав всі плани жюльєна. матильду, цю пересичену світську красуню, привабили в жюльєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. але любов ця була зовсім не схожа на яскраве і світле почуття, яке пов’язувало жюльєна з пані де реналь. любов матильди і жульєна скоріше нагадувала дуель двох честолюбців. але вона цілком могла б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів. «скільки чудових планів — і ось в одну мить … все це розсипається на порох», — думає сорель. лист пані де реналь зруйнував всі плани жюльєна і ставив крапку в його кар’єрі. прагнучи помститися, він здійснює безрозсудний вчинок — в вер’єрського церкви стріляє в пані де реналь. отже, все, чого так довго і цілеспрямовано домагався жюльєн, доводив, що він особистість, було зруйновано. після цього будуть в’язниця, суд, вирок. довго розмірковуючи перед судом, жюльєн розуміє, що йому немає в чому каятися: саме те суспільство, куди він так прагнув потрапити, побажало зломити його, в його особі воно вирішило покарати тих молодих людей низького стану, які насмілилися проникнути в «хороше суспільство». жюльєн знаходить в собі мужність гідно зустріти смерть. так гине розумна і непересічна людина, що зважилася зробити кар’єру, не гребуючи ніякими засобами. 2

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

4,6(6 оценок)
Ответ:
вика36100
вика36100
07.11.2022

Да, вот именно: почему некоторые люди не любят читать книги? ответ найти довольно легко, если вспомнить, что люди не только читают книги, но и пишут их. А обратить внимание на это трудно потому, что писателей очень мало и почти все они уже умерли. Мы, читатели, как-то всё время про них забываем, не видим их сквозь книги. Я клоню к тому, что чтение - часть более сложного процесса, который можно назвать общением. Человек непрерывно общается с кем-либо: обменивается мнениями о погоде, о видах на урожай, просит передать ему соль за столом; когда не может общаться непосредственно, звонит по телефону, пишет письма (sms). Если запереть человека и отобрать у него компьютер и телефон, человек будет продолжать общение, ведя внутренний диалог (а человек верующий - диалог с Богом).

Таким образом, вопрос переходит в другую плоскость: почему некоторые люди больше любят общаться с живыми, а другие предпочитают (давно) умерших? Ну, пусть не умерших, но всё равно - людей (или богов), которых они никогда не видели и не увидят? Думаю, из-за психологического комфорта. Например, если вы хотите что-то купить в магазине бытовой техники, на вас навалятся менеджеры-продавцы и начнут «обрабатывать», давить на психику. Гораздо удобнее получить информацию о товарах в письменном виде (брошюры, буклеты, Интернет) и не спеша изучить её дома. Отвлечённое общение, не связанное с покупкой товаров, тоже требует расхода энергии, учёта ответных движений и настроения собеседника. А чтение (книг) хорошо тем, что, если оно не нравится, его можно отложить - вы полностью контролируете ситуацию!

С этой точки зрения близки чтению такие виды общения, как просмотр видеокассет или слушание музыки, или игра в «Тетрис». Всё это - уход от действительности в свой ограниченный, контролируемый, комфортный мир. Человек едет в автобусе, уткнувшись в книгу или заткнув уши наушниками от плеера. Велика ли между ними разница? В детстве я мог читать какой-нибудь «Таинственный остров» не только в ванной, туалете и под одеялом с фонариком, но и на уроках алгебры. Я не уверен, что хотел бы, чтобы мои дети были до такой же степени увлечены чтением. Или музыкой из плеера.


4,6(6 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ