Это рассказ об одной деревенской семье . Главный герой был мальчик -Витя . Дело было в 1933 году ,когда в России был самый голод . Семьей руководила бабушка ,семья была по тем временам не очень большая ,всё таки . Бабушка ,дедушка ,Витя ,младший брат -Колька ,двоюродный брат -Алёша ,мама работала ,но её карточки не хватало на то,чтоб прокормить семью . В городе продавали вещи ,обменивали на еду,так было ,когда Витя заболел и из города младший брат Колька привёз не много продуктов ,но этого не хватило ,очень хотели продать бабушкину швейную машинку "Зингер" " ,но бабушка не соглашалась ,однажды на заработанные дедом деньги купили в городе большой каравай ,думали ,что хлеб ,но под корочкой ,оказалась просто мякина. Однажды бабушка нашла и принесла в дом щенка ,назвала его Ангел ,потому ,что в доме уже и продавать было нечего ,машинку швейную бабушка ,всё таки согласилась продать ,но после появления щенка ,в дом пришла удача ,брату Коле и его жене хахатушке Нюре ,прибавили пособие и его стало хватать на всю семью ,семья выжила ,а так как это произошло после появления щенка ,бабушка щенка называла -Ангелом _Хранителем.
Епічна речитативна пісня княжих часів — билина, втративши музичний супровід, залишила в собі, проте, ознаки того, що колись виконувалася під музику. Вона й досі звучить, як пісня, завдяки використанню типових для фольклору художніх засобів. Яких саме?
Зазвичай у билинах рядки віршів завжди мають однакову кількість наголосів, хоча кількість складів у них може бути різна. Перший наголос найчастіше падає на третій склад від початку, а останній — на третій від кінця. Наголоси в середині рядків вільні. Таким чином автори билин наближали билинний вірш до ритмізованої прози. Щоб зберегти ритмомелодику билини, часто під час виконання розтягувалися слова, переміщувалися наголоси.
Повтори на і плавного, урочистого, повільного звучання:
Під город, під Чернігів під’їжджав.
Під городом, під Черніговом,
Не ворон чорний небо укриває,
Не туман налягає,
Стоїть сила-силенная…
Сталі епітети — «ворон чорний», «сонце красне», «місяць ясний», «Русь свята», «мурзи погані» — налаштовують слухача на певне сприйняття героя, події, створюють настрій. Велику роль у створенні образа головного героя відіграють епітети: Ілля Муромець — «добрий молодець», його називають «старим (отже, досвідченим) козаком», князь звертається до Іллі: «Добрий молодче».
Для створення образу билинного богатиря використовується гіпербола. Наприклад, Ілля
Одною рукою коня тримає,
Другою рукою дуба рве.
Дуби рве самі коренистії
Та мости мостить,
Шлях укладає та все прямоїжджий.
Уповільнює оповідь, робить її урочистою використання звертань:
Невже ж ти, коню мій богатирський,
По темних лісах зо мною не їжджав…
Особливого звучання билині надають зачин і кінцівка:
Гей, у славному та у городі у Муромлі,
Та у тому селі та Карачарові
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець Ілля Муромець
Батьку-матері уклоняється…
Тут-то славному козаку Іллі Муромцю
Славу співають
По всім землям,
По всім ордам,
Однині і довіка,
А вам на многі літа!
Названі ознаки билини свідчать про своєрідність цього давнього епічного жанру, який існує декілька століть. Сам час його відшліфовував, визначав традиційні художні засоби, зробив його незабутнім. Читаючи билину, можна в уяві поринути в минуле, торкнутися джерел нашої літератури, почути голоси наших предків.