Молодой князь Петр страдал неизлечимой болезнью, полученной при единоборстве со змием, -«окропи блаженнаго князя Петра кровию своею» , -пишется в древней летописи. А Феврония жила не во владениях князя, а по соседству, но слава о ней, как о целительнице достигла княжьего двора. Вот и отправился молодой князь со свитой в сельскую избу. Девушка сразу ставит условие, - исцелю тебя, если женишься а мне. Покрытый струпьями юноша обещает, но получив желаемое отказывается соблюсти данное слово, думает, как это я буду жениться на крестьянке, и уезжает в Муром. Однако, спустя некоторое время, Петр вновь покрывается струпьями и более страшными, чем в первый раз. Вновь вынужден он идти к Февронии за исцелением и вынужден взять ее в жены.
Не сразу понял молодой князь того, что эта сельская девушка – и есть Богом данная ему жена. Зато в супружестве они являли из себя единое целое, были полностью единомышленны. Как говорит святой апостол Павел: “...ни муж без жены, ни жена без мужа, в Господе. Ибо как жена от мужа, так и муж чрез жену; все же – от Бога”
Объяснение:
ответ:Лиза безумно любила свою мать, а мать - ее. Бедная вдова берегла свою единственную дочь и желала ей счастья. Мечтала, чтобы девушка вышла замуж за доброго человека, и даже нашла такого, мечтала устроить судьбу дочери. Лиза же ухаживала за больной матерью, искала различные пути заработать денег на скудный обед. Лиза считала, что обязана оправдать надежды матери, но она влюбилась в беспечного Эраста и тем самым погубила себя.
То, что Лиза покончила жизнь самоубийством было неправильно. Ведь она была опорой и надеждой своей матери. Своим действием Лиза погубила не только себя, но и свою мать.
Объяснение:Не могу точно сказать но прочитай надеюсь поймёшь
Іван Якович Франко — визначний майстер слова. Видатний прозаїк і літературознавець, драматург і перекладач, журналіст і критик, фольклорист і етнограф. А ще — неперевершений поет-лірик. У багатогранній творчій спадщині Франка визначне місце належить його ліриці.
Простотою і глибиною своєї поезії митець мені дуже близький. Особливо зворушує його ніжна, неповторна інтимна лірика, вірші про кохання.
Мій улюблений вірш — "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", який увійшов до відомої збірки поета "Зів'яле листя", що побачила світ ще 1886 року, але хвилювала, хвилює й хвилюватиме ще багато років справжніх шанувальників неперевершеного таланту Франка.
Поезія "Ой ти, дівчино, з горіха зерня..." написана на зразок української народної ліричної пісні "Ой ти, дівчино, горда і пишна..." У вірші змальовано ча рівний образ дівчини, що є водночас джерелом і радості, і муки ліричного героя. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Незвичайна врода дівчини бентежить душу юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає йому на серце. Сила і складність почуттів героя дістають своє виявлення у контрастних епітетах і порівняннях, що йдуть від народної пісні. Вродою дівчина — "з горіха зерня", а серцем — "колюче терня", уста її — "тиха, молитва", а слово — "гостре, як бритва". Очі дівчини — "темніші ночі", сама ж вона — "ясная зоря". Такі суперечності в образі коханої приводять ліричного героя до висновків, сповнених психологічного контрасту:
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Дивіться також
Реферати про життя та творчість Івана Франка
Скільки всього відомо псевдонімів та криптонімів Франка? Назвіть найвідоміші з них (та інші запитання)
Біографія Івана Франка
Узбекистанцы скорбят! Внезапная смерть всех шокировала
Умер важный человек в стране.
Врачи подтверждают. Приход смерти заранее выдает эта деталь
6 признаков скорого конца.
Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,
Тебе кохаючи, загублю душу.
Проте немає підстав твердити, що лірична героїня черства чи жорстока. Суть справи складніша, адже вона не любить. Закоханий її не осуджує, навпаки, він захоплений красою її очей, їхнім чаром, "що то запалює серце пожаром". Але для нього вона втрачена назавжди. Лишилася тільки невгасима любов, яка ранить його серце.
Читаєш рядки чудової поезії і дивуєшся, як поетично і разом з тим правдиво зумів передати поет невимовні страждання люблячого серця, всю гіркоту нерозділеного кохання.
Поезія "Ой ти, дівчино, з горіха зерня" — прекрасна пісня великої любові, задушевна сповідь, що хвилює нас своєю простотою, щирістю, художньою довершеністю. Покладена композитором А. Кос-Анатольським на музику, ця поезія стала для багатьох улюбленим романсом.