Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька.
Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.
Уолт Ирвин и его супруга Медж однажды увидели в своём саду волка, у которого все лапы были в крови. Медж пыталась его накормить, а в ответ получала злое рычание. Но вскоре волк сдался, когда ему захотелось есть. После Уолт Ирвин хотел приручить его, хотел, чтобы он был сторожевой собакой. Но волк сбегал от людей. Сколько раз его ни привозили, волк всё равно сбегал. Тогда Мистер Ирвин решил отпустить его. Иногда он приходил к ним. Медж волка кормила и ухаживала за ним. Потом волк привык к ним и стал жить вместе с Уолтом и Медж. Всё у них было хорошо, но однажды к их соседке приехал брат Скифф Миллерс Аляски и, увидев волка, он не поверил своим глазам. Оказывается, что волк раньше жил со Скифом, с младенчества растил волка. Тут псу нужно было выбрать с кем оставаться. Пес метался, не зная куда идти. Он так привязался к своим новым хозяевам, что не знал, что делать. Вот он вроде бы уже собрался возвращаться к Скиффу, но, посмотрев на Медж, он остановился. Она плакала, не хотела отпускать пса. Волк метался туда - сюда. И тогда он подошел Медж, лизнул ее руки, как бы прощаясь с ней. Потом лег на ногу Уолту, посмотрел на них и помчался к Скиффу.
Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька.
Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.