Гектор був старшим сином царя Трої Пріама та його дружини, цариці Гекуби. В творі він постає достатньо вихованим, терпеливим, що до витівок свого брата. Він гарний батько та чоловік.
Ахілл та Гектор — воїни та герої. У кожного з них на рахунку багато перемог та подвигів за час Троянської війни. Перемогти однин одного для них дуже складно: вони обидва сильні, фізично витривалі чоловіки. І якби Афіна не приклала своїх зусиль, то хто знає чи був Гектор переможеним.
Гомер, як і всі епічні автори старається не висловлювати своїх емоцій, відкрито не дає оцінку героям, а лише підкреслює що вони гідні суперники.
Боги та ахейці прихильні до Ахілла. Він гарно виглядає, приклад гарного воїна. А саме головне, що він жива людина, яка робить помилки, потім про них шкодує: коли він пішов із війська загинули ахейці.
Як до Ахілла так і до Гектора їх одноплемінники поважають. З якою тугою голосять троянці, коли дізналися про смерть свого героя. Гектор та Ахіллес справжні герої та чоловіки. Для стародавніх греків вони були втіленням ідеалу воїна, людини і героя. Такими самими вони є і для нас. Те, як Гомер зобразив їх слабкість, ще раз підкреслює, що всі герої насамперед люди, які мають право на помилки.
Главный герой сказки Погорельского "Чёрная курица или подземные жители", мальчик Алёша, учится в петербургском пансионе - закрытом учебном заведнии. То есть он там и учится, и живет большую часть года. Дом, в каком размещался пансион, писатель описывает очень детально. Практически все время Алёша проводит в пансионе, поэтому неудивительно, что там ему знакомо все до самых мелочей.
Я думаю, что в народной волшебной сказке таких описаний не может быть, потому что в народной сказке важнее всего происходящее с героями, а не окружающая обстановка и чувства героев. Поэтому в сказке описания только самые необходимые. А вот Погорельский подробно описывал, что чувствовал Алёша, о чем он думал, где и как он жил.