и стал стучаться грешник и просится в царство небесное.и услышал он голос из за двери .какой человек стучится в двери райские.И ответил голос из за двери не могут грешников сюда войти
Объяснение:
рассказ учит не быть плохим,совершать добрые поступки
Мій улюблений герой давньогрецьких міфів — Ахілл. Він був сином богині Феміди й царя Пелея. Феміда знала, що її синові судилася героїчна доля,безсмертна слава. Він мав стати найбільшим героєм Троянської війни, але полягти під стінами Трої. Всіма силами намагалася мати відвернути ту грізну долю. Щоб зробити сина невразливим і таким чином дати йому безсмертя, Феміда ще немовлям занурила Ахілла у води підземної річки Стікс, тримаючи дитя за п’ятку. Через це тіло майбутнього героя стало твердим, мов криця. Єдиним уразливим місцем на тілі Ахілла залишилася п’ятка, яку вода Стікса не обмила. Вихованням Ахілла займався батьків друг, кентавр Хірон. Він вигодував хлопця мозком ведмедів і печінкою левів. Хірон навчив свого вихованця блискуче володіти зброєю, грати на кіфарі, співати. Коли Ахілл виріс і став прекрасним юнаком, по всій Греції розлетілася звістка про те, що Менелай збирає героїв у похід на Трою. Феміда знала, яка доля чекає на її сина, і тому сховала його на острові Скірос у палаці царя Лікомеда. Сам юнак жив серед царських дочок, переодягнений у жіноче вбрання. Але віщун Калхас провістив, що тільки тоді ахейці здобудуть велику Трою, якщо у по ході братиме участь Ахілл. Тому Одіссей з Діомедом вирушили на Скірос у пошуках Ахілла. Вдавшись до хитрощів, Одіссей зумів переконати Ахілла взяти участь у поході на Трою. На шляху до Трої та під час її облоги Ахілл здійснив чимало подвигів. Він був безстрашним, відважним і сильним воїном, який не знав поразок. Довгих дев’ять років тривала облога Трої. Багато горя зазнали троянці за цей час. Багато злигоднів зазнали й греки за дев’ять років війни, багато й у них було ' вбитих. Загинули найкращі друзі Ахілла — Патрокл і Антілох. Страшенним гнівом палав Ахілл проти троянців. Він вирішив жорстоко помститися їм за смерть друзів. Як розлючений лев бився Ахілл, убиваючи одного за одним героїв Трої Кинулися урозтіч троянці, Ахілл несамовито переслідував їх аж до самої брами Трої. Він удерся б і в саме місто, коли б не з’явився бог Аполлон. Грізно крик нувши, він спинив Ахілла. Та Ахілл був готовий напасти навіть на бога. Розі ш ваний Аполлон скерував стрілу Паріса в єдине вразливе місце Ахілла — п’яту, для героя це була смертельна рана. Сімнадцять днів оплакували, а на вісімнадцятий день тіло героя було спале но на похоронному багатті. Прах Ахілла поклали в золоту урну, в якій уже ле жав прах Патрокла і Антілоха. Друзів поховали в одному склепі і насипали над ними високу могилу. Її далеко було видно з моря, вона свідчила про велику сла ву похованих героїв. Понад три тисячоліття минуло від часів Троянської війни. Але мене й сьо годні вражають мужність, відвага, шляхетне ставлення до переможеного ворога, відданість своїм друзям давньогрецького героя Ахілла.
Трагический 1825 год, последующие тяжелые годы не смогли подавить в Пушкине страстной жажды свободы, надежды на ее достижение. В 1827 году он пишет послание «В Сибирь» и передает его с женой декабриста Н. Муравьева, которая отправилась к мужу, чтобы разделить его судьбу. Среди декабристов было много друзей А.С. Пушкина. Весть о разгроме и арестах он воспринял как личную трагедию. Послание написано в высоком стиле, в нем много абстрактных образов: Несчастье, Надежда, Свобода, Любовь, Дружество. Автор рисует мрачное пространство, в котором оказались герои: «мрачное подземелье», «каторжные норы», «оковы тяжкие», «темницы». Эти образы создают трагическую атмосферу несчастья, постигшего друзей поэта. Однако лирический герой уверен, что у несчастья всегда есть верная сестра – надежда. И он надеется, он верит в человека, в борца, который в самых тяжелых условиях сохранить в себе «гордое терпенье», верность своим идеалам, «дум высокое стремленье». Герой уверен, что «любовь и дружество», «свободный глас» единомышленника поддержать ссыльных им переносить все тяжести каторги. Он также уверен, что рано или поздно справедливость восторжествует, и это заставляет его радоваться: оковы тяжкие падут, темницы рухнут – и Свобода вас встретит радостно у входа, и братья меч вам отдадут. Финал стихотворения звучит оптимистично, он полон надежды и веры. Известно, что декабристы получили послание поэта, и оно действительно очень поддержало их, было одним из немногих радостных событий их каторжной жизни.
и стал стучаться грешник и просится в царство небесное.и услышал он голос из за двери .какой человек стучится в двери райские.И ответил голос из за двери не могут грешников сюда войти
Объяснение:
рассказ учит не быть плохим,совершать добрые поступки