Відповідь:
Гуманістичний світогляд в поезії Джона Донна виявився вже в 90-х роках XVI ст. Зі щирою любов’ю до людини та з надзвичайною витонченістю поет зображає пристрастні
почуття і бажання плоті у віршових циклах “Пісні і сонети”, “Елегії”
завзято і сміливо викриває соціальні пороки у “Сатирах”
Лірика Донна мала свого особливого адресата, що чітко відбилося уже на перших
віршах поета. Вони були написані для тодішньої культурної еліти, здебільшого для
молодих людей з університетською освітою. З приходомДонна в літературу стала цілком
очевидною – характерна вже почасти для покоління Марло і других “університетських
умів” (Джона Лілі, Роберта Гріна, Томаса Лоджа і др.) – відмінність інтелектуальних
інтересів учено-культурної верстви від більш примітивних запитів придворних.
Поетична мова сатир та елегій Донна і відтворює характерну інтонацію освіченої
молодої людини його кола, особистості скептичної та витонченої
Відповідь:
Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, “як усі”. Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.
Білий кінь Шептало покірний,роботящий,пишається своїм походженням,любить волю,здатний до критичного мислення,поважає Степана