Пословица призывает к осторожности и аккуратности в том или ином опасном или сложном деле.
И вообще не нужно быть раззявой, иначе можешь оказаться обманутым какими-нибудь жуликами.
На то и щука в море, чтобы карась не дремал — проявляй бдительность, опасность может возникнуть неожиданно.
— Кто над вами надругается, коли вы сами того не пожелаете... Никто бы не тронул вас. Держали бы ухо востро да пословицу помнили бы: на то и щука в море, чтобы карась не дремал.
Сергей Терентьевич Семёнов. «Девичья погибель»
Объяснение:
Протистояння Фауста і Мефістофеля
(за трагедією Й. Гете "Фауст")
У основу твору "Фауст" покладено народну книжку про Фауста, що з'явилася у XVI столітті. До цього сюжету неодноразово зверталися й раніше (Марло, Відман та інші), але тільки Гете створив новаторський за формою й духом твір. Над "Фаустом" митець працював фактично впродовж усього життя. Близько 1773 року з'явився первісний варіант трагедії, так званий "Прафауст". До роботи над цим твором поет повертається 1778 року в Італії. У 1797-1801 рр. складається остаточний його сюжет, створюються сцени "За міською брамою", переклад Євангелія, угода з Мефістофелем та "Пролог на небі". У грудні 1828 року написано другу частину трагедії.
Така постійність у звертанні до фаустівської теми пояснюється тим, що цей сюжет надавав Гете практично невичерпні можливості для вирішення найрізноманітніших питань. "Фауст" — відображення нелегкого духовного шляху як автора, так і людства загалом.
"Фауст" — філософська трагедія.
З цієї точки зору дуже важливим для розуміння твору є "Пролог на небі". Поет відкриває нам велич космосу, аби запитати, а що ж таке людина у цьому величезному, нескінченному світі. Розвиток подій у творі зумовлений ходом думок автора. Суперечка про людину та можливості її розуму визначає всю проблематику трагедії. Господь випробує людину і переконаний, що сумніви, посіяні в її душі Мефістофелем, пробудять у ній прагнення до нових пошуків і цим до виправдати своє високе призначення. Лише за таких умов вона досягне висот.
Дивіться також
"Фауст" (повний текст)
"Фауст" (скорочено)
"Фауст" (реферати)
Які думки стосовно людини звучать у "Пролозі на небі" трагедії "Фауст"?
Біографія Йоганна Вольфганга Гете
Europlast Провітрювач EUROPLAST SPK3-125
Озираючись на прожите, Фауст бідкається, що науки, пізнані ним, не розкрили йому загадок і таємниць природи, не зробили мудрішим, кориснішим людям: "Пропали роки!" У цих гірких словах розкрито всю вдачу Фауста, невдоволеного собою.
Фауст пробує пізнати суть буття за до магії. Та Дух землі, обурений зухвалою самовпевненістю вченого, нічого не відкриває йому. Разом з ним щезають останні сподівання Фауста. Життя втрачає сенс.
Від самогубства рятує героя спогад про дитинство, навіяний великодніми співами ангелів. Суть їхніх пісень — утвердження беззаперечного відродження людини, що прийшла важкими шляхами земного буття. Фауст вирішує, що самогубство — капітуляція людини перед Всесвітом.
У сцені "Біля міських воріт", одній з найважливіших у трагедії, Фауст постає перед нами в тісному спілкуванні з народом.
Прості люди оточують Фауста, щиро дякують йому за безкорисливу лікарську до . Фауст рятував людей під час епідемії, він любить і розуміє їх.