На мій погляд твір "За сестрою" не стільки описує і возвеличує козацьку славу і визвольні бої, скільки направлений на опис найважливішого у житті кожної людини - сім"ї, родини. Саме тому так багато уваги приділено у творі опису того, як дід Андрій займався вихованням онука, як Павлусь захищав від будь-кого свою сестру Ганусю. Особливо врізалося в пам"ять сцена того, як мати Павлуся наче тигриця захищала своїх дітей від татар. Думаю, що дуже тонко підмічено автором те, як козаки відносилися до Павлуся: і те як мужній Семен Непорадний обгортав його пораненого кожухом, і те як козаки по одному тихенько підходили до сплячого хлопця, і те як дід Панас оберігав сон хлопця і те, як сотник Недоля, розуміючи, що брат Павлуся Петро, можливо тепер його єдина опора в житті, наказав хлопцям під час бою залишитися біля нього. Чомусь під час прочитання цих рядків у голові зринали кадри документального фільму, у якому досліднки зазначали, що найбільшою цінністю у житті українців завджи були і є їхні діти. Навіть сама мова це підказує, бо українською мовою дітей виховують (ховають від ворогів, хвороб, болю), а, наприклад, російською це звучить як "выкормить". Хочеться звернути увагу, що з оповідання видно, що діти - цінність не лише в українській сім"ї. Татари, хоч і описані як жорстокі, підступні вороги, але теж люблять і захищають своїх дітей. Крамар Сулейман, купляючи Павлуся, думав як привести гостинця вже дорослому сину (хоч це й жорстко звучить), кримський Девлет-гірей Ібрагім ладен був віддати усі свої скарби за життя свого єдиного сина. Бо всі ми - люди !
Тема служения людям показана через нравственный подвиг Нефёда,его смерь не напрасна,его поступок навсегда останется в памяти людей. Самопожертвование Нефёда описано естественно,как обычный поступок,который каждый может совершить.Нефёд не думал о себе,ему был важен маленький мальчик,которого он хотел Тема рассказа И.Бунина "Лапти"-это тема человеческой доброты,гуманизма,самопожертвования Нефёда,ради больного ребёнка. Бунин раскрывает тему отношения к человеческой судьбе,показывает нравственные позиции людей,их неравнодушие к чужим бедам .
Незаперечним залишається той факт, що сонети, як форма ліричного вірша, з'явились в Італії, понад сімсот років тому. Зручні для написання і читання вони дуже швидко припали до душі багатьом ліричним письменникам по всьому світі, але найбільш відомим ліриком який писав вірші в цій формі є великий поет епохи Відродження Франческо Петрарка. Саме його творчість підкреслила, що навіть при певній скутості форми, сонетами, з легкістю можна відобразити свої ліричні та філософські думки.
Епоха Відродження до Англії добралась дещо пізніше, ніж до інших європейських країн і закономірним була поява тут англійського сонета. Першим серед поетів, які зацікавились сонетами в Англії, був сер Томас Уайет, його вважають родоначальником англійського сонета. Якщо яскравим представником італійських сонетів є Петрарка то одним з найбільш популярних авторів англійських сонетів є Вільям Шекспір. Розгляньмо в чому полягає основна відмінність між сонетами Петрарки та Шекспіра.
Відповідь:
Може таке щось підійде
На мій погляд твір "За сестрою" не стільки описує і возвеличує козацьку славу і визвольні бої, скільки направлений на опис найважливішого у житті кожної людини - сім"ї, родини. Саме тому так багато уваги приділено у творі опису того, як дід Андрій займався вихованням онука, як Павлусь захищав від будь-кого свою сестру Ганусю. Особливо врізалося в пам"ять сцена того, як мати Павлуся наче тигриця захищала своїх дітей від татар. Думаю, що дуже тонко підмічено автором те, як козаки відносилися до Павлуся: і те як мужній Семен Непорадний обгортав його пораненого кожухом, і те як козаки по одному тихенько підходили до сплячого хлопця, і те як дід Панас оберігав сон хлопця і те, як сотник Недоля, розуміючи, що брат Павлуся Петро, можливо тепер його єдина опора в житті, наказав хлопцям під час бою залишитися біля нього. Чомусь під час прочитання цих рядків у голові зринали кадри документального фільму, у якому досліднки зазначали, що найбільшою цінністю у житті українців завджи були і є їхні діти. Навіть сама мова це підказує, бо українською мовою дітей виховують (ховають від ворогів, хвороб, болю), а, наприклад, російською це звучить як "выкормить". Хочеться звернути увагу, що з оповідання видно, що діти - цінність не лише в українській сім"ї. Татари, хоч і описані як жорстокі, підступні вороги, але теж люблять і захищають своїх дітей. Крамар Сулейман, купляючи Павлуся, думав як привести гостинця вже дорослому сину (хоч це й жорстко звучить), кримський Девлет-гірей Ібрагім ладен був віддати усі свої скарби за життя свого єдиного сина. Бо всі ми - люди !
Пояснення: