Несмотря на все невзгоды, женщина пытается вернуть свое Особенно ждет ту пару дней в году, чтобы выбраться в гости и ощутить себя среди людей, оживиться, пожить хотя бы некоторый момент прежней жизнью. Действительно, в гостях у старых знакомых к женщине возвращается ее жизнь, хоть к ней уже не относятся так же, как относились раньше, когда “блондин ходил у нее в мужьях”.
Во мне этот самый “яркий блондин” с женскими чертами внешности вызывает отталкивающее чувство. А его новая избранница “жесткого склада”, как я считаю, является полной противоположностью
его прежней жене. Но мне кажется, что мать все-таки ждет возвращения отца ее дочери, каждый раз ожидая “пока решится там у них, на том конце телефонного провода”.
И снова в безысходности “бежит в гастроном за очередной бутылкой”.
Подобные события, полные безнравственности, могли бы произойти с кем угодно и где угодно. Однако, как сказал один римский философ Сенека, “пока человек жив, он никогда не должен терять надежды”. У каждого есть своя “страна”, в которую он может окунуться “в минуты душевной невзгоды”.
У матери с дочерью же этой единственной страной является сон, который, к сожалению, когда-то прервется “чтобы бежать по темной, морозной улице куда-то и зачем-то, в то время как нужно было бы никогда не просыпаться”
Объяснение:
»Мої улюблені сторінки в романі Євгеній Онєгін "прочитавши роман Олександра Сергійовича Пушкіна "Євгеній Онєгін", я зрозумів те, що мої улюблені сторінки в цьому романі саме ті, при прочитанні яких я відчув бурхливий шквал емоцій, саме ті, на яких чорним по білому написано чуттєве, відкрите, душевне, емоційне і миле лист Тетяни до Онєгіна...лист... дивно, але саме так Тетяна вирішила розповісти Євгену про свої почуття. Так, вона боялася, соромилася... але почуття побороли її сум'яття:Спочатку я мовчати хотіла;повірте: мого сорому не впізнали б ніколи, коли б надію я малахоть рідко, хоч в тиждень разВ селі нашої бачити васЧтоб тільки чути ваші мови,вам слово мовити, і потомВсе думати, думати про одномИ день, і ніч до нової зустрічі.Лист настільки проникливо, настільки пронизане ниточками ніжних почуттів, що відчувається в цьому всьому сильна любов...Тетяна неймовірно любила Онєгіна Можливо, так любила, що усвідомлювала те, що без усіх цих страждань їй би
Объяснение:
»Мої улюблені сторінки в романі Євгеній Онєгін "прочитавши роман Олександра Сергійовича Пушкіна "Євгеній Онєгін", я зрозумів те, що мої улюблені сторінки в цьому романі саме ті, при прочитанні яких я відчув бурхливий шквал емоцій, саме ті, на яких чорним по білому написано чуттєве, відкрите, душевне, емоційне і миле лист Тетяни до Онєгіна...лист... дивно, але саме так Тетяна вирішила розповісти Євгену про свої почуття. Так, вона боялася, соромилася... але почуття побороли її сум'яття:Спочатку я мовчати хотіла;повірте: мого сорому не впізнали б ніколи, коли б надію я малахоть рідко, хоч в тиждень разВ селі нашої бачити васЧтоб тільки чути ваші мови,вам слово мовити, і потомВсе думати, думати про одномИ день, і ніч до нової зустрічі.Лист настільки проникливо, настільки пронизане ниточками ніжних почуттів, що відчувається в цьому всьому сильна любов...Тетяна неймовірно любила Онєгіна Можливо, так любила, що усвідомлювала те, що без усіх цих страждань їй би