дядько том – негр, спочатку раб сім’ї шелбі, потім раб гейлі, потім його господарем стає сент-клер, і останній – саймон легрі. головний герой роману. чесний, добросердечний, благочестивий, вразливий. реплік тома в романі не так вже й багато, проте всі вони підкреслюють, що том – глибока особистість. змінив світогляд багатьох героїв, їх ставлення до рабів. еліза – мати гаррі, проданого разом з томом. вирішує бігти разом з сином, зрештою виявляється разом з чоловіком і сином в канаді. от 158 грн. от 3 686 грн. от 599 грн. 1659 грн. сім’я шелбі: джордж шелбі – син подружжя шелбі, молодий господар. у дитинстві дружив з томом, вчив його грамоти. згодом знаходить вмираючого тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. в силу своєї молодості, джордж імпульсивний, рвучкий, емоційний. містер шелбі – старий господар. дуже любив і цінував тома як цінного працівника, але був змушений його продати. помирає в кінці розповіді. місіс шелбі – господиня. любить сина і чоловіка, також цінувала тома і дуже не хотіла, щоб чоловік продав його. справжня леді, розумниця і красуня. сім’я сен-клер: огюстен сен-клер – господар. легковажний, але лояльний і справедливий. добре поводиться зі своїми слугами. азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. часом саркастичний. мав пристрасть до алкоголю, але згодом, після розмови з томом, кидає пити. огюстен рідко навідується до церкви, чим дуже незадоволена його дружина, марі. він пояснює це тим, що йому там нудно, хоча насправді він давно зневірився в бозі. купивши тома, огюстен багато що переглядає в своєму житті – кидає пити, стає більш вдумливим, стриманим. ненавидить рабство і хоче звільнити всіх своїх рабів. прислухається до думки тома, часом радиться з ним. обожнює свою дочку єву, дуже страждає, коли та помирає. гине від удару ножем. евангеліна «єва» сен-клер – єдина дочка господарів. юна, але дуже глибокодумна, розважлива дівчинка. обожнює всіх слуг, особливо меммі і тома. просить батька, щоб той звільнив їх. вихована аристократкою, єва начисто позбавлена егоїзму; за словами її батька, «зло не пристане до єви». співчуття, милосердя – це все про неї, меммі називає її «янголятком». рано помирає від туберкульозу. всі сумують і по єві, від слуг до батька. марі сен-клер – господиня, дружина огюстена. егоїстична, показно-релігійна жінка, повна протилежність своєї дочки і чоловікова. істерична, безладна. іпохондрик. постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. піднімає руку на своїх слуг, чого не дозволяє собі огюстен і тим більше єва. після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг. офелія – кузина огюстена, двоюрідна тітка єви. родом з нової ії. ненавидить рабство, але недолюблює негрів. сувора, дисциплінована жінка. все робить своїми руками, не до слуг, чим викликає здивування і недовіру на півдні. цілеспрямована, справедлива леді. але і їй не чужі співчуття, милосердя. чесна, пряма. не любить марі, обожнювала єву. огюстена любить з дитинства, хоч і вважає його легковажним і необов’язковим. огюстен подарував їй дівчинку – негритянку по імені топси. офелія виховує її, відвозить в вільні штати і там звільняє її. альфред сен-клер – рідний брат огюстена, повна йому протилежність. деспотичний, жорсткй. насмішкуватий. має сина енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на єву, але дуже її любить.
В 1842 году Н. В. Гоголь написал повесть «Тарас Бульба» . Для него не была важна историческая достоверность описываемых событий. Писатель ставил перед собой совсем другую задачу. Он стремился показать героя, который главную цель своей жизни видит в освобождении родной земли. И ради достижения этой цели он не жалеет ничего и никого.
Таков главный герой повести Тарас Бульба. «Это был один из тех характеров, которые могли возникнуть в тяжелый XV век…» . Н. В. Гоголь любуется своим героем, восхищается его умом, силой и могучим духом. Всем своим обликом Тарас Бульба напоминает героев народных сказаний, былин, героических песен. Описывая время, когда жил старый казак Бульба, Гоголь пишет, что «русский характер получил здесь могучий, широкий размах, дюжую наружность» .
Гоголь не дает подробного портрета главного героя повести. Его внешность рисуется несколькими скупыми штрихами. Авторскую оценку образа Тараса Бульбы читатель получает из описания сначала убранства его дома, а позже из описания его поступков в различных жизненных ситуациях: у себя дома, среди товарищей в Запорожской Сечи, в бою; в момент казни собственными руками предавшего товарищей младшего сына Андрия; на площади в Варшаве во время казни старшего сына Остапа; на костре, который пылает у него под ногами.