Как то раз Барон нашёл дверь в паралейный мир. Она светилась так ярко, что освещала весь город. Когда Барон очутился в паралейном мире, ничего не изменилось. Всё было как в не паралейном мире. Вдруг Барон услышал у себя за спиной жадное чавканье. Обернулся и увидел вампира, который ел сердце человека. Вампир увидел Барона и хотел было направить на него свои клыки. Барон не растерялся, ведь у него появилась новая быть вампиром. Барон стал вампиром, и подружился с тем кто хотел его съесть. Он убедил вампира стать обычным человеком и не есть больше людей. Барон вернулся вместе с вампиром в паралейный мир. С тех пор вампир стал человеком, и ему это больше нравилось, чем предыдущий облик
Пояснення:
«Останній листок» — одна з найкращих новел у світовій літературі, присвячених темі відданості людини іншій людині, любові до ближнього. Вона відзначається великою увагою до «маленької людини», порушує проблеми злиденного життя людей мистецтва, боротьби за виживання, взаємопідтримки і самопожертви.
Крім того, новела «Останній листок» вирізняється динамічним сюжетом і зразковою композицією. Автор використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв’язкою. Тобто, ця маленька за обсягом новела має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі і її подругу Сью, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв’язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
О. Генрі створив чудовий твір, який вже понад століття не лишає байдужим читача і вражає своєю неповторністю.